Щироповажна пані Світлано! Доброго Вам дня. Найперше – прійміть сердечне вітання з весною, здоров’я Вам і колективу редакції газети „Україна козацька”, творчої наснаги. Пишу Вам, бо тримаю в руках нове число „України козацької”. Газета – чудо! Перечитана кожна сторінка, вірші перечитані, статті прекрасні. Як добре, що колись Ви зробили благодіяння, передплативши мені газету коштом козацтва. Тепер я сама передплачую газету на 2008 рік, несу вчителям, учням, звертаю їхню увагу на ті чи інші матеріали. На сторінці 16 у номері за лютий-березень повідомляється про вихід книжок. Чудо! Все ви можете! Особливу увагу звернула на методичні розробки, бо ж сама колишній учитель. Але як дістати цю книжку?
Пані Світлано! Не пам’ятаю, чи я вже просила Вас вислати нам, Союзові Українок, Ваше фото, автобіографію, щоб Ви, Жінко, поповнили нашу галерею Берегинь роду і народу. Адже виконуєте величезну роботу! То гріх, що ми тут раніше не розповідали про Вашу працю. Тут ми не повинні хизуватися, що ми на Заході великі патріоти. Схід теж славиться Українцями! І Ви – тому приклад. Слава Вам, люди! Дехто каже мені, що йому не віриться, що то у Донецьку все діється. Але ж справи Ваші підтверджують, що Україна, хоч і важко, але будується. Слухаю передачу „20 хвилин з Володимиром Яворівським” і прошу Бога, щоб більше і швидше довідатися про того вченого японця Куромію, що написав про Донбас. Прозрів би швидше не один.
Життя прекрасне! Спішити треба, щоб встигнути якнайбільше зробити на цій землі доброго, мудрого.
З правдивою повагою
Стефанія Данилець,
голова Союзу Українок,
село Отинія,
Івано-Франківська область