Одне із завдань сучасного українського козацтва є відродження звичаїв і традицій українського народу, нашої рідної мови. Мовою спілкування козаків завжди була українська. А сьогодні? Один говорить українською, інший – російською, третій – суржиком. То чи може називатися козак українським, якщо не поважає, не знає, не береже рідної української мови?
Значна кількість сучасних мешканців півдня, сходу України розмовляють ламаною мовою, таким собі суржиком, не українською і не російською. Є такі росіяни, які усе своє життя прожили в Україні, але розмовляти українською мовою так і не навчилися. А чому? Не мають таланту чи не мають бажання?
До революції 1917 року заборонялась українська мова. А за часів радянської влади були несприятливі умови для її розвитку. Більшість дитячих садочків, шкіл і училищ проводили навчання і виховання дітей російською мовою, те ж саме у технікумах і вищих навчальних закладах. Українську ж мову репресували, відсунули на задвірки. Мовна політика будувалася так, що мешканці міста стали називати українську сільською мовою. Попри все більшість людей не забули свою рідну мову, мову солов’їну, мову Тараса Шевченка і Лесі Українки. Прийшов час відродити рідну мову, утвердити її в усіх сферах нашого життя. Державною мовою в Україні має бути лише одна - українська мова. І дуже добре, що збільшується кількість шкіл і вищих навчальних закладів з українською мовою навчання. Державні діячі, посадовці, депутати Верховної Ради і прості мешканці України повертаються нарешті до української мови, до своїх витоків.
Зараз ідуть кінофільми з українським перекладом і субтитрами. Але ці субтитри і переклад не відповідають змісту і не є правдивими і достовірними. Чуєш – сказане одне, а в субтитрах пишуть зовсім інше. Особливо перекручуються фразеологізми і прислів’я. Дивишся такий кінофільм і думаєш, а як же зможуть росіяни за цими субтитрами вивчити українську мову, та тут і щирий українець її забуде з таким перекладом. Це що - невмілий і неграмотний переклад чи спеціально насміхаються над нашою мовою? Хочу сказати, що нам потрібно берегти нашу мову і захищати її. А захищати мову потрібно від тих, що нехтують нею, зневажають. Що це таке, що в Криму молодики стоять із плакатами з написами „Бендеровщина нам не нужна, нам нужен русский язык”? Таку зневагу до нашої мови ми, козаки, не повинні терпіти, та й не тільки козаки. Ми поважаємо всі народи і доброзичливо ставимося до всіх мов; тож будьте добрі – любіть, поважайте і нашу, українську мову.
Леонід Федорович Левченко,
отаман Окремого козацького Костянтинівського куреня,
м. Южноукраїнськ, Миколаївська область