|
|
| Завідуюча музеєм Наталія Даценко та юні екскурсоводи Микола Даценко, Анжела Дорофєєва і Христина Мехрабова |
Коли українська душа в Алушті забажає припасти спраглими вустами до джерела рідної культури, вона знайде підживлення й наснагу в етнографічному музеї «Берегиня» Алуштинського навчально-виховного комплексу «Українська школа-колегіум».
На душі стає затишно й спокійно в оточенні різноманітних вишиванок, предметів побуту, в які вкладено не лише майстерність рук, але й тепло сердець наших пращурів.
Відвідувачами музею є учні інших шкіл Великої Алушти та вихованці дитячих садочків, гості міста-курорту. Вихователька міського дитсадка № 10 Жанна Ярославівна Жарикова до «Берегині» приводить малечу із особливим трепетом: серед експонатів музею є портрет Тараса Григоровича Шевченка, вишитий особисто пані Жариковою, інші її роботи. А світлицю Лесі Українки у школі-колегіумі прикрашає Лесин портрет, який вишив Ігор Качурець, син Жанни Ярославівни. Хлопець успадкував мамине захоплення. Випускник Алуштинської української школи-колегіуму, він уже відслужив у лавах Збройних сил України і нині є студентом Східноукраїнського педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка.
Жанна Жарикова розповіла, що в Алуштинському дитячому садочку № 10 малеча вивчає українську мову, знайомиться з українським побутом, хлоп’ята й дівчатка вчаться вишивати хрестиком. Тож відвідини етнографічного музею є традиційними для вихованців цього дошкільного закладу.
Найбільша частина експозиції прибула до Алуштинської «Берегині» із Волині, Тернопільської, Дніпропетровської, Житомирської областей. Серед експонатів музею - вишивані сорочки, рушники і навіть килими, виконані у традиціях різних регіонів України, а ще традиційна піч з глечиками й іншим керамічним посудом. Чи не третина з них донедавна була у вжитку в родині вчителів Наталії Іванівни та Олега Івановича Даценків. А в колисці із лози (на фото) бачила щасливі дитячі сни особисто Наталія Іванівна, потім її двійко синочків і донечка. Тепер та колиска, виготовлена прадідом пані Даценко, - один з найцінніших експонатів.
- З рідного села ми привезли дерев’яну скриню, мотовило, прядку, ночви, жлукту, рубель, багато інших дерев’яних виробів і глиняного посуду, - розповіла керівник музею Н.І. Даценко. - Власне, зібрано було експозицію силами вчителів та батьків наших учнів. Хочу сказати, що це лише початок: ми прагнемо представити експонатами кожен регіон України. Було б добре мати можливість організовувати екскурсії наших учнів по Україні, аби вони могли знайомитися з українськими традиціями у різних областях. Поки що в наших силах влаштовувати новорічні, різдвяні, великодні та інші святкування у стінах музею.
Н.І. Даценко підготувала вже три групи екскурсоводів – із учнів 10, 9 та 7 класів. Дев’ятикласники, що їх бачимо на фото, того дня проводили свою дебютну екскурсію. За словами школярів, їх приваблює українська культура, традиції дідів-прадідів. А значить, «наша дума, наша пісня не вмре, не загине», завжди лунатиме, бо не міліє джерело любові до свого, рідного, материнського.