|
|
| Генерал-лейтенант УРК, доктор технічних наук, ректор Луцького національного університету Віктор Божидарнік |
Нещодавно Луцькому технічному університету був присвоєний статус національного. І чимала заслуга у цьому доктора технічних наук, професора, генерал-лейтенанта Українського Реєстрового Козацтва Віктора Божидарніка.
Він пригадує, як тридцять два роки тому його призначили директором Луцького філіалу Львівського політехнічного інституту. Вже тоді у тридцятирічного амбітного і цілеспрямованого керівника виникла ідея на базі філії створити самостійний вищий навчальний заклад. Було, відверто кажучи, важко. Але у труднощах гартувався сам, розширювалось та міцніло коло однодумців. Лише через 15 років філіал став Луцьким індустріальним інститутом. Але і на цьому Віктор Володимирович та його однодумці не зупинились, а чому б обласному центру Волині не мати університету? Шість років напруженої роботи в умовах безгрошів’я, оббивання порогів різних інстанцій і, звичайно, прагнення всього викладацького складу подолати новий рубіж дали очікуваний результат – у 1997 році індустріальний інститут стає технічним університетом.
Згодом невгамовний ректор висловлює, як на той час, досить сміливу думку про надання університету статусу національного. Дехто, навіть з його прихильників, назвали Віктора Божидарніка невиправним романтиком. Нещодавно омріяне ним здійснилося за активної допомоги і сприяння Волинської обласної державної адміністрації, обласної ради, народних депутатів, працівників Міністерства освіти і науки, секретаріату Президента. Звичайно, ректору, як ініціатору, довелося взяти на себе функції координатора і виконавця. І сьогодні Луцький національний технічний університет – один з найкращих вищих навчальних закладів України. В його складі чотири науково-виробничих інститути, а також Ковельський промислово-економічний, Луцький і Любашівський технічні коледжі. Університет готує фахівців з 32 спеціальностей. Сьогодні тут навчається понад 9,5 тисячі студентів, з них – половина на денній формі навчання.
- Цілком зрозуміло, що авторитет вищого навчального закладу перш за все залежить від рівня професорсько-викладацького складу, - підкреслює Віктор Божидарнік. - На щастя, зараз ми цим не переймаємося. На тривалому шляху від інститутської філії до отримання статусу національного університету значно зріс і зміцнів науковий потенціал. Науковою роботою в університеті займаються 415 науково-педагогічних працівників, серед яких 47 докторів наук і професорів, 218 кандидатів наук. У складі викладачів університету маємо одного члена-кореспондента Національної академії наук України, 14 академіків, 9 членів-кореспондентів галузевих і зарубіжних академій наук, одного заслуженого діяча науки і техніки України, п’ять заслужених працівників освіти України, 96 відмінників освіти України, трьох стипендіатів Кабінету Міністрів України. Сформувалися власні наукові школи сільськогосподарського машинобудування, механіки деформованого тіла, регіональної економіки. Чітко визначилися й наукові напрями: фізика напівпровідників, механіка структурно-неоднорідних середовищ, ресурсо- і енергозберігаючих технологій, охорона природи та раціональне природовикористання.
Керівник Луцького національного технічного університету добре відчуває вимоги часу, потребу в кадрах.
– Раніше керівні посади більше довіряли тим, хто закінчив історичний факультет, - констатує він, - тепер серед керівників області, районів і міст за фахом більше інженерів. Просто життя змушує. У мене одна вимога до викладачів: наш випускник повинен бути конкурентоспроможним і необхідним. Нещодавно до мене звернувся директор одного із банків із проханням дозволити декільком третьокурсникам економічного факультету вільне відвідування занять. Ці четверо студентів вийшли переможцями у професійному конкурсі, і банк хоче їх забрати до себе. Четвертий і п’ятий курси вже розібрані різними банківськими і бізнесовими структурами. Останнім часом значно зріс попит на будівельників, фахівців з обробки металів. До мене звернувся керівник одного з заводів із проханням виділити шість фахівців, але як йому зарадити - адже вони вже розподілені. Так що у нас зараз немає проблем з працевлаштуванням випускників.
Віктор Божидарнік перш за все у людях цінує професіоналізм, а ще більше те, коли людина робить свою справу з душею. Ось якраз цього не вистачає багатьом. Тому він поділяє думки свого колеги, ректора Донецького державного університету інформатики і штучного інтелекту, Гетьмана Українського Реєстрового Козацтва Анатолія Шевченка, що вищі навчальні заклади сьогодні покликані готувати високодуховних професіоналів у будь-якій галузі.
- Розумієте, - підкреслює Віктор Божидарнік, - професіоналізм і духовність - це ті два крила, що гарантують великий злет людині. Це не моя думка. Про це досить чудово написав у свій час класик української літератури Максим Рильський : «У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград...»
- Мене зараз дуже непокоять різні негативні явища в молодіжному середовищі, - каже Віктор Божидарнік, - секти сатаністів, неприязнь тощо. Все від бездуховності. Повірте, вона до добра не доведе. У свій час бездуховність під гаслами войовничого атеїзму нищила церкви, перейменовувала села. Було ще до війни у наших краях село Божедарівка, у якому мої родичі жили, зокрема прадідова сестра. Так перейменували це село. Тепер це просто Дарівка. Та й прізвище моє потерпіло. Під час реєстрації новонародженого замість прізвища Божедарник тодішні грамотії записали Божидарнік. Та й потім, коли мене пропонували на посаду директора Луцького філіалу Львівського політехнічного інституту, секретар обкому партії з ідеології Ніна Алексєєва обурилась: «Як, з таким прізвищем – і директором?! Ні, ні». А я ще до цього на партійних зборах сказав, що атеїзм у вищому навчальному закладі небажаний. Думаю, що «доброзичливці» про це куди потрібно донесли. І все ж мене затвердили на цю посаду. Допомогло, мабуть, те, що я був тоді секретарем партійної організації філіалу та вже йшов 1977 рік. Слава Богу, зараз інші часи, і у нас є можливість зробити все, щоб наступні покоління зростали духовно багатими. Ми це робимо у нашому університеті через різні форми духовного виховання, але найбільше через розвиток і популяризацію традицій козацтва. В університеті зорганізований і досить активно діє осередок Українського Реєстрового Козацтва, в якому майже сотня козаків.
Волинський обласний отаман, генерал-лейтенант УРК, ректор Інституту розвитку людини Роман Карпюк розповів, що зараз за їхньою ініціативою, і перш за все голови ради ректорів Волинської області, генерал-лейтенанта УРК Віктора Божидарніка, за активної підтримки та участі козацької старшини Волинського обласного товариства УРК, багатьох ректорів і проректорів готується програма духовного виховання молоді. Ініціатива схвалена й підтримана обласною державною адміністрацією. В основі цієї програми, за задумом ініціаторів, - повернення до духовних витоків українського народу. Багато чого запозичено з досвіду духовного виховання у Державному університеті інформатики і штучного інтелекту. Віктору Володимировичу виповнилося 63 роки, досягнуто немало. Здавалося, турбот повинно менше бути. Але ж ні, їх стало більше. Йому доводиться працювати й у вихідні. Дружина інколи дорікне: «Сам трудоголік і хочеш, щоб діти такими були». А приклад батька багато значить у родині Божидарніків. Дочка Зоряна – доктор економічних наук, професор, перший проректор університету, син Тарас – кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри міжнародної економіки. Як і батько, став козаком, має звання полковника Українського Реєстрового Козацтва. Та й п’ятирічний онук Віктор уже заявляє, що теж буде козаком.