|
|
| Представники козацьких організацій Черкащини на чолі з головою Черкаської облдержадміністрації Олександром Черевком (у центрі) та отаманом Черкаського обласного товариства УРК Борисом Марченком (крайній праворуч) під час козацького свята |
Наприкінці травня Україна відзначає 360-у річницю перемоги війська Богдана Хмельницького над польською шляхтою під Корсунем. Святкові заходи відбудуться на Черкащині, поблизу с. Виграїв, яке отримало свою назву на честь славетної перемоги козацького війська.
На свято державного рівня з’їдуться козаки не лише з усієї України, а й з Росії, Польщі, Білорусі, Словенії. Як розповів отаман Черкаського обласного товариства УРК, генерал-майор УРК Борис Марченко, поблизу с. Виграїв буде відтворено поле битви. Тут проходитимуть основні урочисті заходи, серед яких відкриття храму Української православної церкви Київського патріархату і відкриття музею козацької слави, більшість з експонатів якого присвячено Корсунській битві.
Активну участь у підготовці до святкування бере й обласне товариство УРК. Зокрема в навчальних закладах м. Черкаси представники УРК проводять бесіди з молоддю, розповідають їм про героїчну діяльність великого гетьмана України Б. Хмельницького, велику увагу приділяючи переможній битві під Корсунем. За ініціативою обласного товариства УРК, на кошти отамана Бориса Марченка художник-медальєр, полковник УРК Віктор Крючков виготовив спеціальний пам’ятний знак на честь 360-річчя перемоги під Корсунем, яку під час святкування, за задумом його організаторів, губернатор Черкаської області Олександр Черевко вручить Президенту України Віктору Ющенку.
Після перемоги у битві під Жовтими Водами військо Б. Хмельницького рушило проти головних польських військ, які з-під Чигирина почали відступати до Корсуня й тут окопалися. На всьому шляху просування повстанського війська до нього вливалися селяни і міщани. 13 травня військо форсувало р. Тясмин. Хмельницький також послав загони, які знищили човни та пороми на переправах через Дніпро, щоб не допустити об’єднання М. Потоцького і Я. Вишневецького.
14 (24) травня 1648 року Хмельницький вислав наперед полк Кривоноса та частину татар із наказом затримати противника до підходу основних сил козацько-татарського війська. Увечері цей полк розпочав дії за Россю, у тилу Потоцького. Під Стеблевом, за милю на захід від Корсуня, козаки Кривоноса загатили ріку Рось, щоб полегшити доступ до польського табору. На світанку наступного дня у район Корсуня підійшла основна козацько-татарська армія й переправилася через Рось, скупчившись у Корсуні. Довідавшись про підхід противника, Потоцький наказав запалити фільварки. Вогонь швидко перекинувся на Корсунь, випаливши ціле місто, за винятком замку та церкви. Увесь день пройшов у розвідувальних операціях і перестрілках невеликих загонів.
|
|
| Пам’ятна медаль на честь 360-річчя козацької перемоги під Корсунем. Автор - полковник УРК Віктор Крючков |
Хмельницький вирішив здійснити ще один маневр, який багато істориків вважають легендарним. Достеменно невідомо, чи було так насправді, але літописи кажуть, що було. До польського табору під виглядом випадкових утікачів (чи дезертирів) було підіслано кількох добровольців, що мали дезінформувати польських керівників. Поляки захопили кількох «язиків» - «утікачів» із козацького табору, одним з яких був Самійло Зарудний. Спочатку поляки не повірили його розповіді про кількість та подальші наміри козацько-татарського війська. До втікача застосували тортури, після яких він розповів, що військо у Хмельницького дуже велике, до того ж, Хмельницькому на допомогу прийшов татарський хан з усією ордою. Крім того, «зрадник» сказав, що він є місцевим жителем і може провести польське військо безпечним шляхом. Гетьмани повірили - вони гадали, що після таких тортур казати неправду неможливо.
Пізно ввечері 15 травня у наметі М. Потоцького відбулася військова рада. Серед командування військ Речі Посполитої одностайності не було. Польний гетьман Мартин Калиновський та інші досвідчені воїни радили зміцнити табір і відбиватися. Проте більшість на чолі з Миколою Потоцьким, налякані перебільшеними чутками про чисельність татарської кінноти, наполягали на відступі. Врешті-решт, враховуючи великі сили козаків і татар, відсутність допомоги й провізії, було вирішено на світанку наступного дня відступити на Богуслав під захистом табору з возів.
Про наміри ворога Хмельницький дізнався від козака-розвідника, який за його дорученням виконував роль провідника урядових військ. Аби перерізати їм шляхи відступу, був відряджений Корсунський полк на чолі з Кривоносом, який вранці 16 (26) травня зупинився у березовому гаю, в урочищі Горохова Діброва із піхотою й 10 гарматами. Козаки перекопали шлях глибокими ровами, завалили стовбурами дерев, а у хащі поставили гармати.
На світанку наступного дня, під захистом табору з возів, військо Речі Посполитої рушило з-під Корсуня по Богуславському шляху. Козаки і татари пропустили його, однак, супроводжуючи, тиснули з флангів і тилу. Кілька разів зчинялася перестрілка. Опівдні урядові війська, зазнавши відчутних втрат, увійшли у балку, густо зарослу лісом і чагарником. Там командири урядових військ сподівалися зменшити перевагу татарської кавалерії й уберегти себе від стріл та куль.
Долаючи перешкоди та яруги під постійним обстрілом козаків і татар, сили Речі Посполитої наблизилися до пагорбів, між якими проходила широка і глибока балка. Затиснуте ліворуч болотом, а праворуч кручами, шляхетське військо наштовхнулося на перекоп та завали на шляху і змушене було зупинитися. Схил балки був таким урвистим, що під час спроб обійти перешкоду вози переверталися. Табір утратив порядок. Розгорнути до бою артилерію не вдавалося, бо вози застряли в багні. Тіснота не дозволила стати до бою кавалерійським хоругвам тилової частини.
|
|
| Пам’ятний знак неподалік селища Виграєва на честь перемоги війська Богдана Хмельницького під Корсунем |
У цю мить козаки Кривоноса, які засіли в заздалегідь викопаних шанцях, вдарили спереду і з флангів. Раптовий вогонь гармат і самопалів спричинив паніку у ворожому війську. З тилу противника атакували козаки самого Хмельницького і татари Тугай-бея. За чотири години армія Речі Посполитої була розгромлена. Битва завершилась близько другої-третьої години дня. Переважна більшість жовнірів загинула, інших взяли в полон, у тому числі Потоцького і Калиновського.
Внаслідок перемог під Жовтими Водами і Корсунем була знищена польська окупаційна армія, створилися умови для широкого розгортання національно-визвольної боротьби українського народу. Незабаром Хмельницький з усім військом, рухаючись понад Россю, підійшов до Білої Церкви, яка була крайнім містом старої козацької території. Відсвяткувавши перемогу й укріпивши місто, він відпустив полки на відпочинок, а сам переїхав до Чигирина.
Корсунська битва - це не просто одна з найяскравіших і найгучніших перемог війська Богдана Хмельницького. Це зразково-показова військова операція, проведена на найвищому рівні. Це шедевр військової стратегії й тактики, який указує на величезний полководницький талант великого гетьмана. Навіть маючи в активі лише цю перемогу, Хмельницький увійшов би у світову історію як великий воєначальник.