|
|
| Вишиванку для себе - власними руками |
Наша національна ідея – це Україна і все українське
Часто чуєш, що Україні потрібна національна ідея, що ми в пошуках національної ідеї. А що шукати, коли Україна і все українське: наша правдива історія, мова, красне письменство, побут, традиції, звичаї, пісня, вишиванка, самі українці - і є наша національна ідея. Саме тому бездушна імперська система, страшний молох комунізму десятиліттями винищували цвіт української нації, під корінь рубали вікові традиції, перебріхували історію, руйнували все живе, що єднало родини, покоління, народ.
У війнах і голодоморах, репресіях, переслідуваннях український народ вистояв, бо сильний, талановитий, роботящий, співучий, бо має такі обереги, як тризуб, найкраща у світі пісня, вишиванка, у якій закодована інформація про наше минуле і наше майбутнє, яка береже від усього злого, повертає сили, дарує натхнення.
|
|
Від моєї прабабусі й бабусі мені у спадок дісталася ціла скриня мережаних сорочок. Вишукані, шляхетні, вишиті й мережані, одна на одну не схожі – у кожної свій взірець, своя техніка оздоблення, кольорова гама й оберегова сила. Наші бабусі гордо носили вишиванки, мали їх для буднів і для свята, бо служила вишиванка не лише одягом, за нею можна було визначити, з якого роду власниця, дізнатися про її характер. А ще вишиванка оберігала жінку, а саме вона продовжувала рід, від зурочення й хвороб, тому, згадайте і своїх прапра, вони не знали, що таке лікарня, бо ніколи не хворіли.
Останнім часом все більше наших сучасників можна побачити в українських сорочках – їх вдягають у дні релігійних і національних свят, під час етнофестивалів, на ярмарки. Скажімо, на минулорічному Сорочинському ярмарку від розмаїття української вишивки в очах рябіло – у сорочки вбралися і молоді, і літні, й маленькі діти. А скільки сорочок продавалося на тому торжищі!
І це не випадково. Сучасні українці інтуїтивно відчувають, що їм не вистачає сакральних символів, які б допомогли гармонізувати їхнє життя. Такими символами-оберегами була калина, що росла біля кожної української хати, вінок часнику чи пучечок духмяних трав біля мисника, вишивана сорочка, в якій закодовано і потужний дух народу, і його світосприйняття.
Через віки, тисячоліття долинула до нас співуча мелодія народних орнаментів, призначена не лише для очей, а й для розуму, почуттів. Про давність традиції вишивання свідчать мозаїки і фрески соборів, народний іконопис, де святі зображені в оздобленому вишивкою вбранні. Традиція вишивки, за твердженням дослідників, сягає кількох тисячоліть. У старовинних орнаментах ніколи не буває жодної зайвої лінії, кожна рисочка має своє певне значення. Глибокий сакральний зміст і особливі магічні властивості мають орнаменти, що їх вишивали на грудях, на рукавах, на подолі. Саме ці частини людського тіла вважали найвразливішими, через які могла проникнути негативна енергія.
До речі, в українській народній вишивці використовується понад сотня технік, і кожна несе свою інформацію.
|
|
| Сорочинські музики |
„Білим по білому” проти сірої зневіри
Наші пращури приписували сорочці лікувальні, оберегові властивості, які посилювали енергетику, силу людини. Тож її з щирим серцем, з піснею вишивали для новонародженого дитяти, для весілля, першої борозни, а коли приходив час – і на смерть.
Магічну силу мали і дівочий вінок, стрічка, очіпок.
Український національний костюм дуже різний. Прикарпатська, поліська, слобожанська сорочки різняться одна від одної кольорами й орнаментами, але кожна з них унікальна й багата, як багата наша культура.
Особливі, неповторні орнаменти побутували на Полтавщині. Лічильними швами, мережками тут гаптували й одяг, і рушники. Перевагу надавали пастельним кольорам – білим по білому, бежевому, охристому, сірому, блакитному, які символізують світло, чистоту, шляхетність. За цими рослинно-геометричними орнаментами й чистими кольорами весь світ пізнає решетилівську вишивку, названу від містечка Решетилівка на Полтавщині, де впродовж десятиліть працювала фабрика художніх промислів. Роботи решетилівських вишивальниць у 1923 - 1925 роках були представлені на виставці українського мистецтва у Мюнхені, зачаровували Париж, а в повоєнні - експонувалися у Брюсселі, Монреалі, Марселі.
Нині решетилівська вишивка повертається, повертається у наше життя вишивана сорочка, за яку видатному письменнику-гумористу Олександру Ковіньці енкаведисти присудили 21 рік концтаборів на Колимі.
Нещодавно у Києві відбувся парад вишиванок із Олегом Скрипкою, у Чернівцях студенти провели акцію „Відчуй себе українцем! Вдягни вишиванку!” і як один прийшли на лекції у вишиванках, свято вишиванки відбулося й у Рівному. А в Тернополі мають намір зорганізовувати на дискотеках, у відпочинкових комплексах вечірки у вишитих сорочках. А ще Тернопільський міськвиконком цього року вирішив преміювати десять випускників шкіл, які прийдуть на випускний бал у вишиванках, адже це так по-українськи.
Тож відчуй себе українцем - вдягни вишиванку!