|
|
| Володимирський собор |
Південь сучасної України надзвичайно багатий на унікальні історичні та археологічні пам’ятки культури, серед яких справжньою перлиною є античний Херсонес, який визнано одним із семи чудес України. Нині історико-археологічний заповідник «Херсонес Таврійський» відомий далеко за межами нашої країни. Розкопки, що ведуться у ньому вже близько двох сторіч, відкрили світові місто-державу, що за тисячі років свого існування було визначним торговельним, культурним і політичним центром Причорномор’я.
Заснування Херсонеса
Понад 2500 років тому біля південно-західної кримської бухти, що нині має назву Карантинна, грецькі переселенці з Гераклеї Понтійської, потіснивши корінне плем’я таврів, заснували нове місто Херсонес Таврійський. Гучна назва (у перекладі з грецької вона означає «півострів таврів») невдовзі виправдала себе: сторіччя потому місто вже займало майже всю територію Херсонеського півострова. Мешканці міста змогли створити величну й багату культуру, пам’ятки якої збереглися й понині. А вино, що виробляли мешканці Херсонеса з виведеного ними сорту винограду, славилося на весь тогочасний еллінський світ.
Розташований на вигідній в усіх відношеннях території, Херсонес від самого початку заснування став ласим шматком для завойовників, тож мешканці постійно змушені були захищати свою територію. Кровопролитні війни з кочовими племенами виснажували економіку міста й винищували його населення, тому мешканці просили захисту у своїх більш сильних союзників, поступаючись натомість власною самостійністю й незалежністю. Так Херсонес потрапив під вплив спочатку Понтійського царства, потім - Риму.
|
|
| Голова УРК Анатолій Шевченко, козацька старшина УРК з директором заповідника «Херсонес Таврійський», генерал-майором УРК Леонідом Марченком (крайній праворуч) у Володимирському соборі |
В ІV ст. н.е. християнство, що існувало в Херсонесі, від початку свого виникнення стало основною релігією міста. Театри, капища, олтарі та інші пам’ятки античного архітектурного мистецтва було зруйновано, натомість на околицях міста з’явилися численні монастирі, каплиці, скити, а також славнозвісне печерне місто. В V ст. Херсонес став форпостом Візантійської імперії та отримав нове ім’я: візантійці називали місто Херсоном, слов’яни - Корсунем.
Херсонес цікавий також і тим, що був «учасником» хрещення Русі. На початку Х ст. київський князь Володимир вподобав візантійську принцесу Анну. Її батько, імператор Василь Другий, пообіцяв видати дочку за Володимира в обмін на військову послугу від Київської Русі, але опісля відмовився родичатися із могутнім князем-язичником. Тоді розлючений Володимир вирішив захопити Херсонес, щоб потім обміняти його на принцесу. Місто боронилося з усіх сил: руському війську вдалося подолати опір лише через дев’ять місяців облоги, та й то лише тому, що знайшовся зрадник, який повідомив, де пролягає міський водогін. Залишившись без води, Херсонес змушений був здатися. Василь Другий, звісно, не хотів втрачати такий стратегічно важливий об’єкт, як Херсонес, і йому нічого не залишалося, окрім як дати згоду на весілля Анни й Володимира, але лише за умови, що той прийме християнство. Київський князь охрестився і поїхав до Києва з дружиною, перед цим фактично пограбувавши і так знекровлене тривалим опором місто.
|
|
| Найвідоміша пам’ятка Херсонеса - базиліка VІ-Х ст.(«базиліка 1935 року») |
У ХІІІ ст. торгівля на Чорному морі опинилася під владою італійських купців, які заснували на узбережжі моря свої факторії і склали серйозну конкуренцію Херсонесу. Торгові шляхи перемістилися до Східного Криму, й економіка Херсонеса почала стрімко занепадати. Протягом ХІІ - ХІV віків Херсонес двічі постраждав від нападів татарських орд. До середини ХV ст. життя в Херсонесі згасло остаточно, і з плином часу земля поглинула те, що залишилося від цього, колись могутнього, міста митців, ремісників і героїв.
Повернення із небуття
Лише в 1827 році на території античного міста розпочалися розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву - «Руська Троя». З року в рік із-під вікових нашарувань з’являлися будинки та вулиці, площі та храми стародавнього міста.
Знахідок було так багато, що досить швидко з них склалася вельми цікава експозиція - так виник Херсонеський державний історико-археологічний музей, який було відкрито в серпні 1925 року у великих світлих будівлях колишнього монастиря, що не припиняв своєї роботи ані в дні героїчної оборони Севастополя, ані навіть у дні гітлерівської окупації. У 1978 році його було перетворено на Державний історико-археологічний заповідник, а в 1994 році - на Національний заповідник «Херсонес Таврійський».
Нинішній Херсонес (Таврійський) входить до числа 150 найвизначніших стародавніх пам’ятників історії людства, що визначені ЮНЕСКО. У 1996 році за рішенням ЮНЕСКО Херсонес занесено до каталогу 100 найвидатніших пам’ятників світової культури, що захищаються Світовим фондом пам’ятників.
Територія досліджується археологами вже 170 років. За цей час відкрито більше третини міста. До наших днів збереглося багато давніх споруд: еллінський театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, гончарні майстерні, обладнання для засолення риби, колодязі тощо.
|
|
| Піфоси, які мешканці Херсонеса використовували для зберігання вина |
Серед археологічних знахідок є унікальні предмети - присяга громадян Херсонеса, декрети, фрески, мозаїки, шиферні ікони християнських храмів, написи-присвяти, численні побутові предмети. Загалом музейні зібрання заповідника нараховують понад 200 тисяч експонатів.
У Національному заповіднику «Херсонес Таврійський» можна провести цілий день, розглядаючи численні експонати чи здійснюючи археологічну прогулянку по території стародавнього городища. Відвідавши музей, можна оглянути руїни античного театру - єдиного в СНД, міських кварталів, ділянки оборонних стін з баштою Зенона і багато інших цікавих архітектурних споруд.
Прогулянка античним Херсонесом
Зазвичай екскурсії стародавнім Херсонесом розпочинаються з міської брами, яка функціонувала з другої половини VI століття до н. е. Споруди брами, що збереглися до наших днів, датуються приблизно II століттям н. е. В їх мурах збереглися сліди підйомних грат (катаракти) та двох могутніх двостулкових воріт.
Можна пройти коридором смерті (або периболом), в основній стіні якого було відкрито склепи І - ІІІ ст. н.е. Тут було зроблено кілька сотень цікавих знахідок: від сердолікових і халцедонових намистин до золотої діадеми. Однією з найцінніших знахідок є невелика свинцева судина з написом «Лаодіка, дочка Зета». Судина дозволила визначити, що в саркофагу й урнах, які знаходилися у склепі, покоїлися останки представників знатного та впливового роду, чиї імена неодноразово згадувалися у херсонеських декретах. З другого боку від міської брами знаходиться «Т-подібний склеп». Тут, поруч із старою міською брамою, наприкінці IV – на початку III століття до н.е., певне, ховали найзнаменитіших і найбагатших мешканців Херсонеса.
До міста через перибол вели зовнішні ворота, що знаходилися в районі башти Зенона. До X століття це була найбільша та найвеличніша з башт Херсонеса. Ймовірно, вона служила фундаментом для встановлення метальної машини, здатної протистояти метальній «артилерії» нападників, яку ті могли встановити на Дівочому пагорбі, що височив над містом, але знаходився поза міськими мурами. Башту Зенона перебудовували багато разів, і вона ставала все масивнішою і масивнішою. Під час останньої перебудови у X столітті в башті навіть наважилися влаштувати невелике караульне приміщення. Поблизу було знайдено мармурову плиту з написом на честь імператора Зенона.
Велику увагу туристів привертає античний театр, який функціонував з першої половини ІІІ ст. до н.е. до І ст. н.е. Він розташовувався в яру, на схилах якого розміщувався театрон у вигляді підкови. На сходах амфітеатру могло розміститися 1,5-2 тисячі глядачів (за іншими джерелами - до 3,2 тис.), тобто практично всі вільні чоловіки - громадяни тодішнього Херсонеса. Вважалося, що театральне видовище робить людей шляхетнішими та виправляє вдачу, тому на вистави трагедій приводили навіть злочинців, що утримувалися в міській в’язниці. Вистава в античному театрі тривала весь світловий день, від світанку до заходу. Вистави тут проходили протягом 700 років. За римських часів, імовірно, театр використовували ще й як арену для гладіаторських боїв. Нині в античному театрі проходять спектаклі севастопольських театрів і Національного російського драматичного театру ім. А.В.Луначарського.
Зі встановленням християнства театр було покинуто, і він перетворився на каменоломню. На його місці було побудовано житлові будинки і два храми. Один (VIII - IX ст.) стояв прямо на стіні античного театру і проіснував до загибелі міста. Інший було збудовано в X - XI століттях. Це знаменитий «Храм із ковчегом». У тайнику під його вівтарем було знайдено невеличкий срібний ковчег VI століття - скринька, в якій зберігалися загорнені у шовк мощі невідомого святого. У XIV столітті цей храм загинув під час пожежі.
|
|
| Символ заповідника - туманний дзвін |
У самому центрі Херсонеса, де зводилися великі суспільні будівлі, під час розкопок було знайдено підвальне приміщення величезного комплексу, якому дали назву «Монетний двір». Тут було знайдено залишки плавильного горна, шматки шлаку й 43 заготовки для карбування бронзових монет. Свою монету Херсонес почав чеканити ще в 390-380 роках до н.е. На монетах Херсонеса зображали Геракла, Діву, квадриги, воїнів, різні символи. Місто продовжувало чеканити свою монету, навіть перебуваючи у складі Римської імперії.
Головна вулиця міста виводить до центральної площі Херсонеса. Тут височить велична будівля Володимирського собору, який було споруджено до 900-річчя Хрещення Русі. Собор закладено у 1861 році в присутності імператора Олександра ІІ та членів його родини. Величезний хрестово-купольний храм будувався довго і важко, протягом 31 року. У роки радянської влади собор був закритий, а в роки Другої світової війни будівля дуже сильно постраждала. Понад п’ятдесят років собор лежав у руїнах. Потім почалося відновлення собору, і в 2001 році відновлений храм знову було освячено.
Під час будівництва Володимирського собору було збережено (у нижньому ярусі) залишки середньовічного храму, з яким пов’язувалася легенда про хрещення князя Володимира в Херсонесі.
Подальша прогулянка виводить до північного району Херсонеса, де люди жили у ІІ - ІV ст. н.е. Тут представлені руїни нижніх поверхів садиб. Будинок винороба - маленька садиба, до якої входять три давильні майданчики, склад із піфосами (великими глиняними глечиками), мощений плитами внутрішній дворик і глибокий, висічений у скелі підвал, що охоронявся підземними божествами, жертовник, присвячений їм, знаходився в підвалі.
Неподалік розмістилася велика садиба, що належала заможному рибопромисловцю. Десятки тонн солоного анчоуса та соусу-гаруму можна було приготувати в трьох глибоких прямокутних цистернах, зберегти в дев’яти величезних піфосах, що стояли в коморі. У Херсонесі збереглася безліч рибозасолювальних цистерн. Риболовецькі гачки, залишки сіток археологи знаходять майже в кожному херсонеському будинку, пізньоеллінському або середньовічному.
Відомий краєвид і місцева пам’ятка - базиліка (тип християнського храму) VІ - Х століть («базиліка 1935 року»), - колони якої дивляться на нас з листівок, календарів, обкладинок книжок. Спочатку на цьому місці знаходився маленький храм із п’ятигранною апсидою (виступом у стіні), який, за припущеннями вчених, був синагогою. Потім на його місці побудували християнський храм, який з часом було зруйновано. А сто років потому, приблизно на початку VІІ століття, заново спорудили на цьому місці простору базиліку, що була знайдена археологами в 1935 році.
Західніше від базиліки знаходиться ще ціла низка цікавих об’єктів... Зовсім поруч був «будинок красильника», далі - «квартал склярів». Ще західніше розташовувалися заклади хлібопекарів і тавернщиків. Неподалік знаходяться руїни так званої «базиліки в базиліці», «храму на склепіннях», «базиліки на пагорбі» та «будинку святого Леонтія».
На березі моря, між Чорним морем і руїнами Херсонеса, між двома кам’яними стовпами висить дзвін, який став символом Національного заповідника «Херсонес Таврійський». Дзвін вагою 350 пудів було відлито в Таганрозі у 1767 року із турецької трофейної артилерії, присвячено Миколі Чудотворцю і встановлено на дзвіниці Івана Великого в Москві. Потім, під час заснування в Херсонесі Володимирської кіновії (чернецька комуна, монастир), його було їй подаровано. Під час Севастопольської кампанії 1854 року в цій частині Херсонеса стояла французька батарея. Повертаючись додому, французи захопили близько десяти дзвонів, зокрема й херсонеський, вивезли його і встановили на Нотр-Дам де Парі - соборі Паризької Богоматері, де він пробув понад шістдесят років. Після того, як Антанта уклала союз із Росією проти Німеччини, дзвін на честь 300-річчя династії Романових повернули Херсонеському монастиреві. Його встановили на двох стовпах на березі моря, і під час негоди, коли на море опускався густий туман, монахи виконували послух і дзвонили у дзвін. Він був звуковим маяком. Цю ж функцію виконував дзвін і після революції. А оскільки відтепер належав не церкві, а Севастопольській гідрогра-фічній службі, дзвін не переплавили. Так він зберігся до наших часів. Існує легенда: якщо загадати бажання і вдарити у дзвін, воно обов’язково виповниться.
Далі - Уварівська базиліка, яка була центром найбільшого в Криму храмового комплексу, баптистерій (будівля для обряду хрещення) із ротондою (круглою спорудою з колонами), «храм із трьохпелюстковою апсидою» та один із перших християнських храмів «Базиліка Крузе».
Башта, яку ототожнюють із тією, що в середні віки була відома під назвою Сіагр («Кабан»), знаходиться в цитаделі Херсонеса. Цитадель - фортеця у фортеці, останній рубіж оборони, останній притулок обложених. Цитаделлю Херсонеса прийнято вважати укріплений прямокутник у південно-східній частині городища. Башту Сіагр було побудовано у II - III століттях, і проіснувала вона до кінця раннього середньовіччя, коли її розібрали і спорудили поруч нову прямокутну башту. Ця прямокутна башта, побудована після III століття н. е., - остання з виявлених. Її було відкрито археологами у 1998 році. На території цитаделі фортеці археологи віднайшли багато цікавих споруд. Це римська казарма, штаб римського гарнізону, будівля візантійського військово-адміністративного центру, невеликий палац, що умовно отримав назву «Будинок командира», тощо.
Море приховує залишки Морських воріт Херсонеса, через які в XI столітті можна було увійти до міста з боку нинішньої Карантинної бухти. Руїни двох башт-пілонів (масивних стовпів), між якими були ворота, можна розрізнити під водою в ясну та тиху погоду.
Херсонес у легендах
Багато чудових легенд пов’язані зі стародавньою Херсонеською землею. Кожна з них по-своєму цікава і дивовижна. Одна з них - про героїню Херсонеса - Гікію. Були часи, коли квітучим містом правив перший архонт Ламах, в якого була єдина дочка Гікія. У ті часи сусіднім Боспорським царством правив цар Асандр, якому не давали спокою багатства Херсонеса. І, коли не вдалося йому силою захопити місто, вирішив він діяти хитрістю, запропонувавши свого сина у чоловіки Гікії. Сподівався він, що після смерті Ламаха влада над Херсонесом перейде до рук його сина. Мешканці міста дозволили Ламаху шлюб Гікії з сином Асандра, але поставили умову, що після весілля чоловік Гікії ніколи не залишить Херсонеса для зустрічі з батьком.
Через два роки помер Ламах. На раді іменитих громадян Херсонеса було вирішено поставити на чолі управління містом не сина Асандра, а Зіфа - іншого видатного мешканця.
Син Асандра, який здавався скромною людиною, відданим громадянином Херсонеса, насправді не відмовився від підступних намірів. Асандр надсилав сину морем по 10 - 12 відважних юнаків, а син ховав їх у підвалі будинку Гікії. Він обрав третю річницю смерті Ламаха для виконання свого плану і розрахував, що, коли всі мешканці сп’яніють і ляжуть спати, він випустить змовників і зробить свою злу справу.
Гікія ні про що не підозрювала, але випадково змова була викрита. Дівчина понад усе ставила інтереси свого народу, тому вона вирішила знищити ворогів, у тому числі і свого чоловіка, що виявився зрадником. За наказом Гікії будинок підпалили з усіх сторін. Боспорські воїни намагалися врятуватися, але марно.
Таким чином, Гікія врятувала рідний Херсонес від смертельної небезпеки. У нагороду за сміливий вчинок Гікія попросила поховати її у межах міста (некрополь знаходився далеко за стінами міста, поблизу своїх домівок мешканці нікого не ховали). Але для героїні Херсонеса зробили виняток: ще за життя їй дозволили обрати місце для поховання й відзначили його мідним позолоченим погруддям.
Велика кількість легенд і міфів, якими овіяна історія стародавнього Херсонеса, прихована від нас міцним покривалом часу. Тож для підтвердження або спростування їх треба багато років наполегливої і копіткої праці.
Щорічно тисячі людей приїжджають до перлини української архітектури - Національного заповідника «Херсонес Таврійський», - щоб прогулятися вулицями й площами давнього міста, познайомитися з величними пам’ятками культури, краще дізнатися про минуле нашої країни та просто помилуватися надзвичайною красою Херсонеса.