|
|
| Кадр із фільму «Богдан-Зиновій Хмельницький» |
Богдан Хмельницький - одна з найбільших постатей в українській історії. Його ім’я посіло почесне місце в першій десятці телепроекту «Великі українці». Хіба могло мистецтво не звернутися до цього образу! Першими спробували осягнути його представники красного письменства. Тарас Шевченко і Михайло Старицький у 19 столітті, а у 20-му - Іван Ле, Павло Загребельний, Ліна Костенко… Великий Богдан був героєм опер Миколи Лисенка і Костянтина Данькевича… І звичайно, не обминуло цього образу наймасовіше мистецтво - кіно, причому не лише українське в особі режисера І.Савченка, а й польське: Є. Гоффман зняв фільм «Вогнем і мечем» за романом Г. Сенкевича, де Богдан Хмельницький хоча й не був головним героєм, але запам’ятався надовго - адже грав його неперевершений Богдан Ступка.
І ось ще одне звернення до постаті гетьмана - фільм Миколи Мащенка «Богдан-Зиновій Хмельницький». Уже сама історія його створення гідна найдраматичніших сторінок у літописі кіноепохи незалежної України. 10 років вивчення історичних матеріалів і створення сценарію, 7 років наполегливої, хоча й з перервами, праці на знімальному майданчику. Причини такої тривалої роботи не лише у почутті відповідальності видатного режисера, автора улюблених не одним поколінням стрічок, за той величезний і важливий для всього українства матеріал. Відсутність коштів - як банально і як боляче для існування і розвитку українського кіно, без якого виховання духовності і патріотизму нових поколінь залишається проблематичним. А ще небажання сучасного кінопрокату показувати вже готовий фільм. Бо й тут на першому плані фінансові прибутки, яких більше від американських бойовиків і трилерів, ніж від вітчизняної історії.
|
|
| Перед початком прем’єрного показу фільму «Богдан-Зиновій Хмельницький» в Донецькому театрі кіно імені Т.Г. Шевченка виступає духовий оркестр Українського Реєстрового Козацтва |
Та як би там не було - фільм «Богдан-Зиновій Хмельницький» вийшов на екрани, й під час його прем’єрного показу у найбільшому і найкращому кінотеатрі Донецька були і напружена тиша, і хвилювання, і біль… Новий Богдан у виконанні Володимира Абазопула не залишив глядачів байдужими, викликав захоплення й повагу до героя, якому випало вирішувати занадто важкі для однієї людини проблеми. І кожна з них - доленосна для всього народу, для держави. Головна подія у фільмі - битва під Збаражем, яку історики ставлять в один ряд з перемогами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. У фільмі бачимо, якою ціною було досягнуто воєнного успіху. Хмельницький виявив себе і розумним стратегом, і умілим організатором бою, і водночас справжнім гуманістом, для якого життя козаків і навіть ворогів - справжня цінність, заради неї можна відмовитися від успішного, здавалося б, наступу. На кіноекрані ми зустрічаємося з польським королем Яном ІІ Казимиром (дуже незвичний у цій ролі С. Джигурда), і з жорстоким Яремою Вишневецьким, і зрадливим ханом Іслам-Гіреєм - всі вони створюють для головного героя складнющі проблеми, примушують його бути рішучим і безжальним, а ще й нещасним - від болю й відчаю, як у сцені прощання з повішеними на мосту побратимами. Зовсім коротко, майже натяком, у фільмі накреслена особиста лінія, яка теж додає складності і трагізму долі Богдана. Кохання і зрада, кривава помста - з цим пов’язана поява в житті гетьмана красуні Гелени. Можна тільки здогадуватися про чарівність і підступність молодої польки, про страждання через ревнощі й родинну образу Тимоша. На жаль, виконавцям цих ролей - Марині Ягодкіній та Остапові Ступці залишили так мало екранного часу, та й образ самого Хмельницького від цього втратив-таки щось вагоме, людське.
Українські глядачі, мабуть, відвикли від серйозних кінофільмів про вітчизняну історію, таку складну й неоднозначну. Фільм М. Мащенка, з його хвилюючими масштабними батальними сценами, безумовно, виразним і переконливим, що стосується військової і гетьманської ліній, образом Богдана Хмельницького, ще раз підтвердив цю складність. Хотілося б, щоб новий кінотвір повернув нас до нашої історії, викликав прагнення краще розібратися в ній і належно оцінити її героїв, гідних поваги і вдячної пам’яті.