|
|
| Ансамбль бандуристів музичного училища ім. Левка Ревуцького м. Чернігова |
На свято до Чернігівщини завітали гості зі всієї України, а ще з Білорусі, з міста Речеця Гомельської області, із Польщі, міст Мельник і Боцьки, з Естонії, міста Пилва. Як зазначив начальник управління культури й туризму Чернігівської облдержадміністрації Сергій Мойсєєнко, «Поліське коло», на яке збираються музики, співаки, танцюристи, тисячі людей, закоханих в етнокультуру, шириться з кожним роком, адже кожна нація, кожен народ черпає сили й наснагу у рідній мові, своїх звичаях, прабатьківських традиціях.
Окрасою фестивалю стали народні колективи, які продемонстрували багатство й унікальність української музичної культури, якій близько двадцяти тисяч років. Про це свідчать і археологічні знахідки біля села Мізин на Чернігівщині, де знайдено цілий ансамбль із шести ударних інструментів досить складної форми, виготовлених із щелеп та лопаткових кісток тварин, „колотушки” із бивнів мамонта, вік яких кількадесят тисячоліть. Із давніх писемних пам’яток дізнаємося, що наші предки грали на бубні, гуслях, сопелі, пищалі, свирілі, трубах. Цілий музичний ансамбль з одинадцяти чоловік зображено на фресках Софії Київської. У музикантів – щипкова ліра, лютня, труба, литаври, орган, флейта, дзвони і парні барабанчики.
|
|
| Учасниці фольклорного ансамблю «Калина» з музичними інструментами: чавунцем та рубелем |
Народні музичні інструменти були у великій пошані у запорозьких козаків. Дмитро Яворницький зазначав: „Грали на кобзах, скрипках, ваганах, лірах (релях), басах, цимбалах, козах, свистіли на сопілках, свистунах, - на всьому можливому для гри, й відразу танцювали”.
Учасники фестивалю продемонстрували, що українці справді можуть грати на усьому придатному для гри і нині використовують для музичного супроводу, здавалось би, абсолютно немузичні речі – чавунець, заслінку для печі, рубель.
Фольклорний ансамбль „Калина” вийшов на сцену з традиційною жартівницею-гармошкою, дзвінким бубном, а ще жінки вистукували дерев’яними ложками по чавунному горщику, рогачах, а в ролі маракаса виступав глиняний горщик з квасолею, „грали” на старовинних знаряддях селянського вжитку, серед яких рубель, тертушка та прообраз пральної машинки... Тріскачка й свищик у вигляді вареника на цьому фоні зовсім не виглядали екзотичними. Грали тут і на інструменті, який усі називають „коник”. „Купили ми його на Сорочинському ярмарку, – весело пояснює Марія Іванівна Петренко, – назву інструмента народний майстер нам чи то не сказав, чи ніхто не запам’ятав. Називаємо між собою коником, адже він так цокає, наче козаки на конях їдуть”.
|
|
| Запальні танці «Поліського кола» |
Ще одна родзинка музик із «Поліського кола» – бугай. Музичний інструмент, що привезли з міста Ічня Чернігівської області. Мабуть, єдиний на фестивалі, та ще й з пишним чубом кінського волосся, він претендував на особливе ставлення та пошану.
Звичайно, під таку музику хотілося танцювати. Пам’ятаєте, як свого часу писав Дмитро Яворницький про козаків: ”А танцюють, бувало, так, що проти них не витанцює ніхто на світі: весь день буде музика грати, весь день будуть і танцювати, ще й примовляючи:
„Грай-грай! От закину зараз ноги аж за спину,
Щоб світ здивувався, який козак вдався”.
Тож у «Поліське коло» ставали й учасники фестивалю, народні колективи, а їх приїхало сюди понад 130, і глядачі, і звичайні перехожі. Місто палало барвами та сяяло усмішками. „Поліське коло” ширилося, набуваючи гучності і масовості під час святкової урочистої ходи вулицями старовинного Чернігова, в якій взяли участь музичні та хореографічні колективи. Видовищне театральне дійство оросив щедрий травневий дощ, та загальний настрій не зіпсувався. Символічним на фестивалі було те, що вік учасників варіювався від малечі до сивої мудрості. Однак найзапальніші пісні співали саме бабусі та дідусі.
|
|
| Отаман Чернігівського осередку УРК Петро Лобас (ліворуч) з отаманом Чернігівського Корпусу Вільного козацтва Юрієм Богомольцем |
|
|
| В руках музики з м.Ічня старовинний бугай |
Біля пам’ятника Т.Г.Шевченку учасники фестивалю поклали „поетичний пісенний вінок”, звідти тривалий час лунав сумний та чарівний голос бандур.
На фестивалі відбувся показ фільмів молодих українських режисерів. У круглому залі кінотеатру ім.Щорса, у тісному, наче сімейному, колі відбувався перегляд мультиплікаційних і короткометражних стрічок. Якість, глибина, життєлюбство відрізняли представлені роботи від купи звичного телевізійного мотлоху. Серед представлених на фестивалі фільми „Подорожні” Ігоря Стрембітського, „Проти сонця” Валентина Васяновича, пластиліновий мультфільм „Ішов трамвай №9” Степана Коваля, які були переможцями і призерами престижних міжнародних кінофестивалей.
На „Поліському колі” широко відчинило браму і Містечко майстрів – тут вирували ярмарок та виставка виробів декоративно-прикладного мистецтва. В очах рябіло від розмаїття народного одягу, прикрас, глиняного посуду. Вишивані рушники, живопис (у тому числі по бересті), різьблення по дереву, гончарні вироби знайшли своїх покупців.