|
|
У народній пам’яті свято зберігаються легенди та бувальщини про козацьких знахарів-характерників, чародіїв, яких ні шабля, ні куля не брали, які могли сухими з води виходити, а мокрими – із вогню (може, саме звідти пішов вираз “вийти сухим з води”), які виліковували безнадійно хворих, повертали кулі назад до ворога.
Характерник /грецьк. charakter – риса, особливість/ - людина, наділена надзвичайними, надприродними рисами, чаклун, чарівник. Характерників ще називали “яснозорами” і “заморочниками”. Так, Д.І.Яворницький у книзі “Запорожье в остатках старины и преданиях народа” пише: “А як вийдуть на війну, то їх б’ють кулями, а вони собі й байдуже, пазухи порозставляють і збирають туди кулі”.
Наприклад, образ спритного і хитрого запорожця-характерника, який відводить ворогам очі і якого ті не можуть ні зв’язати, ні закувати в ланцюги, зустрічаємо на сторінках історичного роману Пантелеймона Куліша “Чорна рада”.
Історія зберегла для нас імена багатьох таких козацьких характерників, як кошовий отаман Іван Сірко, полковник Семен Палій, наказний отаман Захарій Чепіга.
Особливо знахарі-характерники зналися на чародійних властивостях трав і зілля. У їх арсеналі були розрив-трава (для звільнення від ланцюгів і відмикання замків від темниць), нечуй-трава (для відшукування скарбів), чаклун-трава (для неушкодженості в бою). А згадаймо славнозвісне євшан-зілля (приворот-трава), описане Миколою Вороним в одно-йменній поемі…
Козацькі знахарі у своїй практиці використовували також цілющі властивості степових і лісових трав. Наприклад, якщо козак жалівся на біль у серці, то йому давали настій з трави собачої кропиви серцевої, корінь валеріани тощо. Від багатьох хвороб були рецепти у козацьких лікарів-знахарів.
Сьогодні багатющий досвід козацької народної медицини використовує і розвиває родовий козацький знахар-характерник Борис Іванович Кіщенко (Борис Кіщ-Страга). Його прапрадід Іван Кіщ служив сотником у війську Петра Конашевича-Сагайдачного, а дід Яків воював у козацькому війську в Китаї.
Борис Іванович – випускник Луганського аграрного університету, агроном за фахом, сугестолог, народний лікар, поет, член Міжнародної Співдружності письменницьких спілок СНД і Євразії, член Національної спілки журналістів України, лауреат Міжнародної премії імені поета Олега Бішерева, автор тридцяти книжок, серед яких – роман “Діана-робінзон”, повість “Видива коматозника”, поетичні збірки “Білі коні надії”, “Сльози серця”, ”Добрий джин”, збірки оповідань “Звір”, “Дума про Україну”. А ще він – козак реєстрового козацтва.
Своїми поетичними творами Кіщенко лікує душі та серця читачів, але як козацький лікар, як знахар-характерник він не лише допомагає хворим, а й видає книжки, в яких узагальнює свій характерницький досвід, що ґрунтується на багатющій традиції козацької медицини: “Радіація і здоров’я (протинуклідна фітотерапія)”, “Лечебник народного доктора”, “Лекарственные травы – медоносы” , “Старосветский стол ( диетология) ” та інші. До друку готуються “Домашні цілющі бальзами”, “Горілка і вина”, “Цілющі субтропічні плоди у садибі”.
Цього року вийшла з друку російською мовою чергова книга козацького характерника “Советы и рецепты потомственного знахаря”. У книзі знаходимо знахарські рецепти, які застосовуються для лікування найпоширеніших захворювань. У ній містяться також поради з приготування домашніх лікувальних вин, безалкогольних напоїв, квасів, морсів із диких ягід; подається короткий довідник лікарських цілющих рослин, що допоможе читачеві зорієнтуватися серед розмаїття фітотерапевтичних засобів. Борис Кіщ-Страга має величезний практичний досвід і глибокі теоретичні знання у царині народної медицини, зокрема – у лікуванні променевої хвороби, раку, а також багатьох захворювань внутрішніх органів. Саме лікарські трави, грибні екстракти і цілющі вина є для нього найголовнішим засобом лікування.
Найбільшою радістю для козацького знахаря-характерника є видужання хворого, вдячна і щаслива посмішка колишнього пацієнта. Це надихає його на нові творчі здобутки, на чарівні поетичні твори:
Просіялись дощі. У безвість
пішли тумани.
Надворі серпень – яблуневі дні.
І сходить сонце
яблуком рум’яним,
І в’януть трави молоді на пні.
Короткі вечори, медвяні
і духмяні!
В степу співають пісню
ковили…
Холодні зорі, звабні і незнані,
Ромашками на небі розцвіли.
Чарівник поетичного слова Борис Кіщ-Страга продовжує славні традиції козацьких характерників, яких ще називали “яснозорами”, “заморочниками”, чаклунами і які могли обертатися у вовків, хортів і в інших звірів.
Так, Сірко умів навівати на татар сон і обертатися білим хортом. Про нього також розповідають, що з’явився він із зубами, і як тільки баба-повитуха піднесла його до стола, то він зараз же схопив пиріг і з’їв його. Це було боже знамення, що він увесь свій вік буде “гризти” ворогів.
Борис Страга також, мабуть, народився зі Словом на вустах і в серці – увесь свій вік він ним лікує, гоїть і Душі, і тіла людей. Він “обертається” не лише “вовком чи білим хортом”, а у вірші “Весні” – постає перед нами “вітром – дзвінким і веселим”, “сонцем, повітрям прозорим”, “листям зеленим”, “ясним метеором”…
Стану сонцем! Повітрям
прозорим!
Буду листям зеленим рости!
Злину в небо ясним метеором,
Щоб звеличити силу весни!
Хай дощі просівають рясні,
Я вітрам всім відкрию дорогу!
Талим снігом я ляжу у ноги
Господарки моєї – весни!
Воістину – натхненна і чарівна магія Слова гоїть і лікує Душу. Давні традиції козацьких знахарів-характерників і віддана праця сучасних послідовників - єдиний безперервний процес. І поки він триває, житиме і міцнітиме наша Україна козацька.