|
|
| Храм Різдва Христового у Тернополі |
У Тернополі є чимало визначних пам’яток історії та культури. Зокрема, у самому центрі міста увагу туристів привертає величний храм Різдва Христового, який є чи не найдавнішою спорудою Надзбручанського краю, що, переживши різні лихоліття, збереглася впродовж п’яти століть майже у первісному стані.
Як свідчать історичні джерела, спочатку церква була дерев’яною. Про неї згадується у королівській грамоті 1566 року. Пов’язано з церквою перебування в Тернополі 1589 року царгородського патріарха Єремії. Як знавець грецької мови у цій зустрічі брав участь Кирило Транквіліон Ставровецький – автор книги „Дзеркало богословія”. Тоді ж Єремія затвердив статут і свободи „Рождественського братства церковного”.
У грамоті Костянтина Костянтиновича Острозького згадується, що він, як власник Тернополя, надав у 1570 році два лани поля для витрати церкві і шпиталю (близько 36 га), а також ідеться про школу, яку провадило братство.
Храм згорів у кінці XVI століття, а на тому місці звели нову кам’яну церкву у формі листка конюшини. Будівництво почали у 1802 році за життя сина князя Василя Острозького – Олександра. Фундаторами були ктитори Василь Ігнатович, відомий під прізвиськом Чайка, і Семен Григорович. Будівництво доручили муляру на ім’я Леонтій. У спорудженні церкви допомагали усі парафіяни. У 1608 році єпископ Єремія Тисаровський освятив її.
Кам’яна церква була частиною оборонного валу. Біля неї знаходилася церковця Святої Трійці, але не сама по собі, а як додаток до храму Різдва Христового.
Кажуть, що під час Визвольної війни у церкві молився Богдан Хмельницький. Церква на той час була соборною, при ній, крім священика, служив і диякон.
Після 1700 року церква стає греко-католицькою. У 1808 році храм зазнав значних реконструкцій. Був змінений розпис інтер’єру, завалено стелю в притворі. В кінці XIX століття споруджено дзвіницю з трьома дзвонами.
18 листопада 1918 року у Середній церкві присягали на вірність Українській державі співробітники окружної військової команди та командири підпорядкованих їй частин. Приймав присягу отець Володимир Громницький.
Сучасний вигляд церкви сформувався остаточно в 1936-1937 роках. Після так званого Львівського Собору 1946 року церкву Різдва, як і інші храми, передали Руській (Російській) православній церкві. У 1956 році розібрали мур, який оточував церкву, а дзвіницю перенесли, зменшивши подвір’я.
Після закриття Надставної церкви у храм Різдва було перенесено чудотворну ікону Матері Божої Тернопільської. „Ікону передала побожна родина шевця Василя Маркевича. Ікона заплакала в день Великого посту, і тому міщанин вирішив її подарувати,” – розповідає Василь Кіндратович Лотоцький, голова братства Андрія Первозванного в Тернополі.
Львівський єпископ Атанасій Шептицький перевірив ікону у 1730 році і проголосив чудотворною. Встановлено дати її вшанування: на свято Положення Ризи Божої Матері і на Покрову. Пізніше декрет підтвердив митрополит Григорій Якимович. Тернополяни твердять, що ікона зціліла багатьох прочан.
Сьогодні храм належить до Тернопільської єпархії української автокефальної православної церкви. У 2000 році за кошти церкви було споруджено пам’ятник митрополиту Василю Липківському.
У церкві Різдва Христового багато жителів міста хрестять дітей, біля її стін завжди зупиняються туристи. Ще б пак, адже ця культова споруда цього варта.