|
|
| Директор заповідника «Херсонес Таврійський» Леонід Марченко з Президентом України Віктором Ющенком та колегами біля Володимирського собору |
Вже понад п’ять років на всій території України діють структурні підрозділи Всеукраїнської громадської організації «Українське Реєстрове Козацтво», основними завданнями якої є відродження духовності й національного патріотизму. Нині УРК нараховує у своїх лавах понад 80 тисяч патріотів, серед яких чимало науковців, істориків, мовознавців, письменників, лікарів, вчителів, юристів, високопосадовців тощо. На свято Хрещення лави УРК поповнилися ще однією непересічною особистістю - генеральним директором Національного заповідника «Херсонес Таврійський» Леонідом Марченком.
Життя видатного науковця розпочалося в місті Новомиргород Кіровоградської області. Тут пройшло щасливе дитинство, тут після закінчення школи два роки працював котельником-монтажником на металургійному комбінаті, звідси був призваний на службу у збройні сили. Свій обов’язок перед державою Леонід Марченко виконував протягом 3 років у морських прикордонних частинах. Вже на військовій службі він виділявся не лише кипучою енергією і добрим, чуйним характером, але й умінням згуртувати навколо себе людей.
Після закінчення служби, під час навчання в Симферопольському державному університеті, Леоніда Марченка запросили на роботу до Балаклавського райкому комсомолу, де, завдяки його високій відповідальності, вмінню швидко оцінити й налагодити найкращим чином будь-яку справу, він швидко просувався по службі. У 1967 році його обирають на посаду секретаря Севастопольського міськкому комсомолу, а в 1969 році переводять на роботу завідуючим сектором культури Кримського обкому партії. В недалекому майбутньому перед ним відкривалися перспективи подальшого службового росту, але щира любов до Севастополя, людей, з якими він подружився в цьому приморському місті, до його історії й культури все-таки виявилася сильнішою, і він повернувся на посаду начальника управління культури міськвиконкому.
За тринадцять років роботи на цій посаді, Леонід Васильович зробив неймовірно багато: значно розширив і провів централізацію бібліотечної мережі, зміцнив матеріально-технічну базу закладів культури. А скільки чудових самодіяльних і професійних творчих колективів виникло в той час: міський симфонічний оркестр, Великий оркестр скрипалів, жіноча хорова капела, дитячий зведений духовий оркестр, ансамбль бальних танців, фольклорний ансамбль «Русь» тощо.
З ім’ям Леоніда Марченка пов’язано проведення творчих конкурсів і фестивалів. Він завжди був у гущі подій, його завзяття й енергія у поєднанні з ґрунтовністю і відповідальністю забезпечували успіх і процвітання севастопольської культури.
З часом його все більше захоплювала історія Севастополя, а особливо - стародавня історія цих місць. Предметом його наукового інтересу стало древнє місто Херсонес, яке ціле тисячоліття було частиною Візантійської імперії.
В кінці ХІХ ст. на руїнах Херсонеса був заснований один з перших на Україні археологічний музей, який у 1978 році отримав статус заповідника. У його науковому колективі Леонід Васильович був частим гостем, беручи участь в археологічних розкопках, засіданнях вченої ради. Незабаром серйозне захоплення наукою змінило його життєвий шлях, ставши професією і долею.
З 1985 р. і донині Леонід Марченко очолює колектив Херсонеського заповідника. Його безумовними досягненнями можна вважати широке світове визнання і високий науковий авторитет, які здобув за ці роки Національний заповідник «Херсонес Таврійський».
Але найбільше пам’ятають співробітники важкі роки в житті вітчизняної культури, та й усієї країни - майже повна відсутність фінансування, туманні перспективи. У цей складний період Леонід Марченко працював з величезною напругою сил, проявляв невичерпний оптимізм і непохитну віру в краще майбутнє. Його енергія, дар переконання, увага до потреб і сподівань кожної людини допомогли колективу й установі вижити в несприятливих умовах. У той час у Херсонесі продовжували працювати археологічні експедиції, здійснювалися відкриття. Закономірним підсумком цих років стало надання заповіднику статусу «Національний» у 1994 році та включення Херсонеса в число 100 пам’ятників світу, збереженням яких у частині реставрації займається Світовий фонд пам’ятників.
Будучи керівником складної і різнорідної установи, постійно вирішуючи адміністративні, організаційні проблеми, Леонід Васильович все ж таки знаходить час для занять наукою. У 1997 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Просторова організація господарства Херсонеса Таврійського в період розквіту (друга половина ІV - перша половина ІІІ ст. до н.е.)», що стала першим комплексним дослідженням античного господарства на території південно-західного Криму. Всього він опублікував близько 30 наукових робіт.
Піклуючись про збереження унікальних пам’ятників, Л.В.Марченко запросив кваліфікованих фахівців для проведення реставраційно-відновлювальних робіт на території стародавнього городища та його округи. Постійно поповнюються музейні колекції, поліпшуються умови їх зберігання. Завдяки особистій ініціативі генерального директора і творчому потенціалу колективу, в заповіднику поступово склалася міжнародна археологічна школа, в якій проходять практику студенти і пишуть наукові праці вчені з України, Росії, Польщі, Італії, США й інших країн світу. На території заповідника працюють міжнародні наукові експедиції, налагоджено співпрацю з Інститутом класичної археології Техаського університету в Остіні (США).
Заслугою генерального директора заповідника й очолюваного ним колективу є визнання значущості Херсонеса як унікального пам’ятника України і перемога в конкурсі 7 чудес України.
За вагомий особистий внесок у збереження історико-культурної спадщини українського народу і високий професіоналізм Леоніду Марченку присвоєно звання «Заслужений працівник культури України». Його неодноразово нагороджували численними грамотами й подяками, але найбільше він цінує останню нагороду - спеціальним указом Президента України Віктора Ющенка Леоніда Васильовича Марченка нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Незважаючи на відповідальну посаду, цілковиту зайнятість, кропітку наукову працю, Леонід Марченко знаходить час, щоб працювати на користь України в лавах Українського Реєстрового Козацтва.
Плідна співпраця Леоніда Марченка з УРК і його Головою Анатолієм Шевченком триває вже досить давно. Щороку, на свято Хрещення, на території стародавнього Херсонеса, там, де прийняв святе хрещення київський князь Володимир, реєстровці входять у води Чорного моря, щоб змити з себе всі турботи і попросити Божого благословення на добрі справи в ім’я українського народу. І саме у Володимирському соборі проходять урочисті козацькі посвяти.
«Спочатку мене зацікавила сама церемонія посвяти, - розповідає Леонід Васильович, - але згодом мене все більше захоплювала активна діяльність УРК, благородна мета сучасних реєстровців. А знайомство зі Статутом УРК мене приємно здивувало: що не пункт, то лише добрі наміри, спрямовані на користь людям, Україні, її незалежності. Тож коли Гетьман УРК Анатолій Шевченко запропонував вступити до лав УРК, я зрозумів, що для мене це єдиний найправильніший шлях».
Незабаром Леонід Васильович урочисто поклявся вірно служити Господу Богу, народу України й Українському Реєстровому Козацтву. Він упевнений, що саме за сучасним козацтвом майбутнє України, тож долучитися до цієї благородної справи - обов’язок кожного патріота Української держави.