О слів жорстока і солодка Влада!
Не опечись на їхньому вогні…
Такі ж близькі звучанням
«рада» й «зрада»!
Які ж провалля поміж них страшні!
Закони літер – не разок намиста:
Одну хитнеш – і поміняєш суть.
І спробуй-но тоді межу збагнуть,
Приміром, між «обчислить»
і «обчистить».
Ти - весь у слові, як у сповиткові,
З колиски до калини на горбі…
І вже коли ти похитнувсь у слові,
Вважай, що похитнувся у собі.
Високе діло розміняв на слово,
Високе діло – на дрібні діла,
І нишком розпадається основа,
Що цільність душ і духа берегла.
Маестро був. Умів приборкать слово.
Зім’ять, як віск, і сотворять дива.
І непокірне слово, як шовкове,
Стелилося з рясного рукава.
О влада слів, солодша від шафрана!
А ще солодша – влада на слова...
Як впильнувати, щоб вона, бува,
Не перейшла в розгнузданість тирана,
Коли вже слово, втративши свободу,
Стає рабом без імені й лиця,
І, нанизавшись на перо співця,
Кружля покірно, примхам на догоду?!
Як часто нас в риторику несе,
Коли святими клянемось в любові!
Бо часом любимо не тільки слово,
Як у словах себе понад усе.
Учись у нього. Легшої з наук
І важчої! – нема у цьому світі.
І що простішого: писать – як жити,
Покіль перо не випаде із рук?!
Учись у нього. Легшої з наук
І – важчої! – допоки світ не знати.
І що простіше: жити – як писати,
Покіль перо не випаде із рук?!
З низів. А сяє вище рай-дуги,
Бо кожне слово гніву й любові
Сповна оплачував. І слово
Йому безсмертям воздає борги.