Відродження Вільного Козацтва започаткував у 1917 році Никодим Смоктій у селі Гусаковому Звенигородщини – Шевченкової землі, що на Черкащині. І коли у 1991 році випала нагода будувати самостійну державу, не знайшлося ініціатора новітнього відродження Вільного Козацтва. Натомість виникло кілька різнопартійних козацьких організацій з неоднаковим призначенням.
Вірнішим захисником держави є сам національно свідомий народ. Отже, зараз для формування Вільного Козацтва потрібна його структурна розбудова на взірцях військ УНР, Гетьманату 1918 року, УПА. Світогляд Козацтва повинен формуватися навколо ідеології Миколи Міхновського, Дмитра Донцова та В’ячеслава Липинського. Необхідно скликати об’єднавчий Всеукраїнський з’їзд Вільного Козацтва, на якому розробити його Статут, обрати Козачу Раду і заснувати свій часопис. А суспільно-господарча діяльність може здійснюватися за прикладом Запорозької Січі, Кубанського та Донського козацтва XIX-XX сторіч.
Окрім вивчення сучасної мілітарної практики, Вільне Козацтво вивчатиме тактику гетьманів Козаччини, Павла Скоро-падського, Івана Полтавця-Остряниці, Симона Петлюри, повстанських отаманів, Євгена Коновальця. А парадні шоу-забави корисно б було замінити регулярними військовими навчаннями у польових умовах. Такі зміни зможуть зробити Вільне Козацтво обороноздатним резервним військом незалежної Української держави, здатним за надзвичайної ситуації змобілізуватися за годину.