Цього року у Києві побачив світ художній поштовий блок марок “Гетьманські клейноди та особисті речі Богдана Хмельницького”.
Цей випуск викликав особливий інтерес як у філателістів, так і в урядовців, політиків, учених, письменників, діячів культури, дипломатів, які брали участь у церемонії спецпогашення блоку марок.
І не лише тому, що він – перший в історії марковидання, який об’єднав чотири країни: зображені на марках клейноди та особисті речі українського гетьмана сьогодні є переважно власністю музеїв Польщі, Швеції, Росії. А передусім тому, що ці реліквії козацької доби ще раз нагадали нам, чиїх батьків ми діти.
Що ж це за історичні пам’ятки, які понад триста років перебували за кордоном і донедавна нікому, по суті, за винятком деяких українських вчених, не були потрібні?
Особистий прапор Богдана Хмельницького – найважливіший атрибут гетьманської влади – нині власність Військового музею у Стокгольмі (Швеція). Виготовлений він орієнтовно 1649 року з льону, білого кольору з малиновою лиштвою, пофарбований натуральними барвниками. Про належність його великому гетьману свідчить абревіатура його імені та гетьманського титулу “Б.Х.Г.Е.К.М.Л.О.В.З.” (Богдан Хмельницький Гетьман Його Королівської Милості Війська Запорозького). Потрапив до Стокгольма як трофей шведської армії під час другої польсько-шведської війни 1655-1660 років. Доказом цього є зазначення прапора в реєстрі трофеїв шведських королів у 1685 році.
Срібна з позолотою Водосвятна чаша зберігається в Державному історичному музеї у Москві. За експертними оцінками фахівців, виготовлена вона у 1630-х роках у Лейпцигу. Вага її –540 грамів. У горішній частині її прикрашає герб Війська Запорозького з ініціалами гетьмана та початковими літерами його титулу.
Булава Богдана Хмельницького – один з найголовніших знаків гетьманського титулу – виготовлена з рогу носорога та інкрустована слоновою кісткою. Датується ХVII століттям. Перебувала у приватній колекції польського магната В.Красінського. Нині зберігається в Музеї Війська Польського у Варшаві, куди потрапила після Другої світової війни. Під час бомбардувань 1944 року булава була пошкоджена – потріскалося навершя, знищено пишне оздоблення руків’я зі слонової кістки. Втім, скласти уявлення про її первісний вигляд дає змогу унікальне фото неушкодженої булави 1881 року, яке зберігається у Національному музеї у Варшаві.
У найстарішому елітному музейному закладі Польщі – музеї Фундації князів Чарторийських при Національному музеї у Кракові - зберігаються шабля, нагай, а також срібний кухоль Богдана Хмельницького. Шабля має написи, які є доказом хронологічної належності до доби козацьких воєн. Нині шабля пошкоджена. Її стислий опис містить “Каталог Збройові з 1877р.”: “Шабля проста, знищена іржею, із золотим погруддям Богдана Хмельницького. Без піхов”. Нагай, загальна довжина якого 1 метр, був особистою зброєю та використовувався для управління конем. Держак виготовлений із неошкуреного вишневого дерева та оповитий пасом з волової сириці. Кухоль містить портрет та ініціали гетьмана. На його ручці – слід від удару кулі.
І лише одна реліквія – шапка славетного гетьмана - зберігається в Національному музеї історії України у Києві. Дару відомого українського мецената з гетьманського роду Ханенків – Варвари Миколаївни - Київському художньо-промисловому музею судилася непроста доля. Під час Другої світової війни шапку вивезено до Німеччини. Звідти, за повоєнною реституцією, вона передається до Білоруського державного музею історії Великої Вітчизняної війни і тільки 1954 року – як дарунок білоруського народу до 300-річчя Переяславської ради – потрапляє до рідної музейної домівки.
Завдяки Фонду інтелектуальної співпраці, ці речі прибули до України і вже експонувалися у музеях Києва, Чигирина, Львова, Дніпропетровська.
Письменник Юрій Мушкетик, ознайомившись з експозицією в Національному музеї історії Києва, привселюдно сказав:
- Коли дивлюся на цей прапор, на ці клейноди, переді мною малюється картина: вирує, клекоче битва. Потужно налягає ворог. Гримлять самопали, свистять шаблі, тече кров, падають козаки. А ті, які стоять, поглядають: тріпоче на вітрі прапор, і гетьман під ним, і зблискує в його руці шабля, а он він вказує булавою напрямок удару на ворога. І наливаються відвагою серця, й іскрять звитягою очі: не відступимо! І майорів той прапор під Жовтими Водами, під Корсунем, під Зборовом, похилився під Берестечком і знову звився під Батогом. Боїв було багато. Перемагали одних, прихилилися до інших і знову втратили свою незалежність. Але що нам ці клейноди, цей прапор? А те, що саме під ним викристалізувалася державницька українська ідея. Вона народилася, заявила про себе, визріла тоді. Без сумніву, унікальні музейні експонати, наші національні святині, пов’язані з ім’ям фундатора Української держави гетьмана Богдана Хмельницького, сьогодні потрібні Україні. Вони повинні бути серед нас, нагадувати про наше минуле, підносити наш дух, наше прагнення свободи та незалежності, зміцнювати віру... Вони повинні повернутися в Україну, щоб наші молоді покоління ви-вчали історію на реальних зразках, щоб відчували подих епохи, тих людей, які страждали, боролися, відстоювали Україну.
Українське Реєстрове Козацтво докладає всіх зусиль для повернення національних святинь на Батьківщину.