|
|
| Майстриня з Полтавщини Наталія Свиридюк |
|
|
Вперше пані Наталія познайомилася з лялькою-мотанкою ще в дитинстві, коли бабуся зробила онуці іграшку зі шматочків різних хусток. Майстриня згадує, як лялька сподобалася їй, ще маленькій дівчинці, як довго вона її зберігала, з якою радістю гралася. Та згодом, подорослішавши, дівчина забула про улюбленицю, в неї з’явилися інші інтереси - навчання, робота, родина.
Наступного разу Наталія Свиридюк згадала про мотанку через багато років, у дуже складний період життя. Тоді, без роботи, вона намагалася витрачати вільний час з користю - читати про те, що завжди цікавило, але не вистачало часу. В той період їй до рук потрапила книга Олександра Найдена «Українська народна іграшка», яку вона прочитала із задоволенням і зацікавленням. Тоді вона згадала дитинство і бабусю.
Спогади зачепили в душі Наталії Олександрівни якісь таємні струни, в неї виникло нестерпне бажання спробувати самій створити мотанку. Перші мотанки вона зробила для своїх дітей, потім почала робити подарунки для друзів і знайомих. З часом інтерес до пані Наталії та її робіт зростав, і їй порадили показати свої ляльки більш широкому колу людей.
У рідній Полтаві майстриню підтримали працівники літературно-меморіального музею ім. В.Г.Короленка, зробивши для неї персональну виставку. Інформація про неї з’явилася у книзі «Каталог народно-декоративного ужиткового мистецтва Полтавщини», два роки поспіль її запрошують на обласну виставку-конкурс художніх творів «Осяяні красою і талантом» на обласному святі «Маріїна долина», присвяченому видатній художниці Марії Башкирцевій. Тут минулого року її відзначили дипломом і нагородою, а нинішнього - вона посіла перше місце. Наталію Свиридюк постійно запрошують на різноманітні виставки, конкурси, фестивалі, ярмарки, звідки вона обов’язково привозить дипломи, грамоти і нагороди за зайняті призові місця.
|
|
«Потрібно зазначити, що я виросла в мистецькій родині, тож з дитинства була прилучена до краси й гармонійності, - розповіла лялькарка. - І коли наступив тяжкий період життя, в мене виникла потреба повернутися в дитинство. Я хочу сказати, що моє захоплення лялькою виникло не випадково, а виринуло з мого дитинства. Мабуть, це й був мій шлях, з якого я на деякий час відхилилася».
Нині Наталія Свиридюк - уже відома майстриня, роботи якої залюбки купують цінителі народного мистецтва, колекціонери не лише з України, але й з-за кордону. Серед покупців пані Наталії навіть Президент України Віктор Ющенко, який на тогорічному Сорочинському ярмарку придбав у майстрині кілька ляльок.
|
|
Як розповіла Наталія Свиридюк, лялька-мотанка - одна з найдревніших ляльок. Перша лялька з’явилася майже сім тисяч років тому - коли люди тільки-но почали переходити до осілого способу життя. Дехто вважає, що в Україні епоха ляльки співпадає із часом зародження трипільської культури. Ляльки виходили невеликі за розміром, компактні, позбавлені рук і ніг, з порівняно великими головами та з хрестами на обличчях. Ці хрести завжди були найбільш вражаючою деталлю - набрані з різнокольорових ниток, накладених і переплетених таким чином, що на розхресті утворювався квадрат. Не всі ляльки існували самі по собі, були й з діточками-немовлятами - лялечками розміром із сірник.
В Україні ляльку здавна використовували як ритуальну. Вона сприймалася як жива істота та дарунок, що оберігав життя людини. Таку річ дарували нареченій, і вона зберігала її аж до появи свого первістка. Дарували жінці, яка не могла з якоїсь причини завагітніти. Хворій дитинці - щоб хвороба і все погане входило в ляльку, а після одужання її спалювали. Ще лялю клали до колиски перед тим, як покласти туди вперше дитинку (вважалося, що лялька оберігає маля).
Тривалий час лялька не використовувалася як іграшка. Вона набула ігрового значення лише тоді, коли суспільство зрозуміло, що дітей треба виховувати за допомогою тих речей, що їх оточують. Таким чином, вона стала однією з перших дитячих іграшок.
Крім так званої маленької ляльки, до початку ХІХ століття існувала ще й велика лялька. Зараз мало хто здогадується, що ці ляльки є справжньою історичною та культурною пам’яткою. Адже вони уособлюють водночас дитину і матір, минуле й майбутнє.
Лялька
|
|
Мої літа летять птахами -
Дитинство, юності пора
І молодість вже за горами,
А старість зрілість підганя.
Та тільки серце зберігає
Дитинства згадку осяйну,
Коли в долонях я тримаю
Стареньку ляльку вузлову.
Здавалось, що проста ганчірка,
На поспіх скручена колись,
Така проста, та дуже щира,
Малій мені бабуня зшила,
Як гостювала я в селі.
Для мене це - дарунок долі,
Тепло домівки, роду корні…
Старенька навіть і не знала,
Що в ляльці вічність дарувала!
Наталя Кащук
Лялька з… качана
До того як з’явилися промислові підприємства і виробництво іграшок було поставлено на потік, їх виготовляли умільці з усього, що було під рукою. Так народжувалися глиняні й керамічні, вирізані з дерева, сплетені із соломи або зшиті зі шматочків і набиті ганчір’ям ляльки. У кожній країні, у кожному окрузі - особливі й неповторні. У селах східної Угорщини, наприклад, досі майструють ляльок зі стебел і качанів кукурудзи.
Безліч сучасних іграшок можна купити сьогодні в магазинах, але дітлахи досі із задоволенням граються саме з цими саморобними: багато тепла, доброти і гумору вклали в них майстри.