І хоч між нами та рідною землею наших батьків і дідів тисячі кілометрів, наш інтерес до української культури, мови, традицій, до сучасного життя в Україні не згасає, а навпаки, постійно зростає. Нині в Австралії активно діє Федерація українських організацій, у кожному штаті є українські громади, діяльність яких координує Асоціація українських громад. Існує чимало інших громадських, релігійних організацій, які сприяють збереженню та розвиткові рідної мови, культури тощо. При українських общинах діють національні школи, за підтримки Федеральної української ради з освіти в Австралії видаються українські підручники, у деяких вищих навчальних закладах працюють кафедри української мови.
Осередок Українського Реєстрового Козацтва в Австралії та Новій Зеландії має на меті сприяти діяльності українських общин, згуртувати навколо ідеї відродження духовності і патріотизму всіх українців, що мешкають тут.
Кожен із нас пам’ятає, якого він роду, де його коріння. Моя родина із села Старомихайлівка, що на Донеччині. Мій прадід, Михайло Степанович Грищенко, був козаком при гетьманові Павлові Скоропадському, під час голодомору 1932-1933 років він помер. На початку Другої світової війни мого батька Олександра забрали на примусові роботи до Німеччини, а звідти він емігрував до Австралії. У цю далеку країну, на край світу, він приніс із собою нев’янучу любов до рідної землі, яку, як найцінніший скарб, передав своїм дітям.
Українська община у місті Мельбурн, де я виріс, була нашим спільним домом, у якому ми отримали перші уроки патріотизму. Після навчання в українській школі я став членом молодіжної організації „Пласт”, потім перебував у Спілці молодих українців, що виникла наприкінці 70-х років минулого століття. У ті роки я прочитав вірша:
Слово рідне, мова рідна,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Величезний вплив на моє формування, як і інших молодих українців, справила поезія Тараса Шевченка, його „Заповіт”.
Вже пізніше, під час навчання у технологічному інституті, під час служби у королівських збройних силах Австралії ці шевченківські слова допомагали завжди бути людиною, відчувати себе частинкою України, пагінцем на її могутньому древі.
За статистикою, кількість українців у Австралії в останні роки збільшилася. Зокрема тому, що в українських родинах народжується більше дітей, адже держава дбає про дітей, надає молодим батькам значну підтримку.
Демократичні зміни, що відбуваються в Україні, викликають у наших співвітчизників почуття гордості за далеку, але завжди рідну Батьківщину, прагнення бути їй корисним.
Реєстрові козаки Австралії взяли участь у святкуванні Дня Незалежності України і Дня Українського козацтва, які відзначалися членами українських громад, в акціях із вшанування жертв Великого голоду 1932-1933 років.
Поки що осередок Українського Реєстрового Козацтва в Австралії і Новій Зеландії не такий вже й численний і діє переважно у таких містах, як Мельбурн, Сідней, Брісбен. Популяризуючи ідею козацтва серед молоді, очільники осередку активно співпрацюють з „Пластом”, Спілкою української молоді, українськими школами з метою залучення якомога більшої кількості людей до роботи у нашій організації.