|
|
|
|
Така вона незбагненно різна: красива й сумна, яскраво-червона своїм листям і сіра, непривітна, коли «йдуть дощі, холодні осінні тумани клубочаться десь угорі і спускають на землю мокрі коси»… Цю пору року і в народі називають по-різному. Другий місяць осені - жовтень, а ще листобій, древопилень, весільник, передзимник… Наші предки вкладали у ці назви і свої спостереження за погодою, і свій досвід щодо звичаїв і традицій, пов’язаних з осінньою порою. Птахи відлітають у вирій – «жовтень ходить по краю та й гонить птиці з гаю», сестриця Покрова покриває землю листям, а дівчат – шлюбним вінцем. Прийшов листопад, і спадає краса на землю, оголюються дерева, починаються інші явища, інші природні процеси – в народі цей місяць називали листогній, сонцеворот, полузеленик, перезимник. А які виразні прислів’я і приповідки про листопад – у них і історія цього місяця, і його норов та звички, крім цього, прогнозні зауваження на майбутнє. Листопад – вересню онук, жовтню син, зимі рідний брат; листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий; листопад зимі ворота одмикає; у листопаді іній на деревах – на морози, а туман - на відлигу; як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.
Серед осінніх свят найбільше, мабуть, чекають Покрови – 14 жовтня. У цей день славлять Пресвяту Богородицю – покровительку козацтва і покровительку весілля, яка «дівці голову покриє», тобто сприятиме щасливому заміжжю.
Свята листопада, можливо, сьогодні не такі популярні, але наші пращури ставилися до них з усією пошаною.
8 листопада – Дмитрів день. За переказами, святий Дмитро закінчує землеробський рік, замикає землю й приводить зиму. У цей час закінчується період весіль і сватань, і дівчата, які раніше перебирали женихами, тепер готові вийти за будь-кого. А субота перед Дмитровим днем – поминки померлих.
10 листопада – день Параскеви-П’ятниці Мучениці. Для слов’ян П’ятниця була покровителькою померлих душ. За деякими повір’ями, від П’ятниці залежала тривалість людського життя, цим вона нагадувала давньогрецьких мойр, що прядуть нитки життя усім людям.
14 листопада – Кузьми-Дем’яна день, коли починаються морози, наближається зима. Кузьму-Дем’яна називають курячим богом, а їх день – дівочим, або курячим, святом. Відбувалися молодіжні гулянки, зокрема й перші дівочі курячі складчини. Кури були символом щастя й плодючості та обов’язковим складником весільних церемоній. Кузьму і Дем’яна вважали покровителями ковальства й охоронниками від змій.
21 листопада – Михайлів день. Цього героя в народі особливо поважали й любили. Адже архистратиг Михаїл для українців є покровителем Києва, на його честь збудований Михайлівський Золотоверхий собор. Михаїл – невтомний борець з нечистою силою, переможний антагоніст диявола. Народ примітив, що «з Михайла зима морози кує». З цього дня худобу заганяли на зимовий корм.
Вже одспівали по дорогах гарби
Швидким жнивам мелодії свої,
І осені такі спокійні фарби
Ось-ось овіють небо і гаї…
І помандрують аж за синє море
Над смутком сіл високі журавлі;
І хтось останній на полі дооре
Вузеньку смужку вогкої землі…
Та, може, вітер, трубадур осінній,
Від поля співом мудрим пропливе -
Про те, що сховано в малім насінні
Життя нове!