|
|
| На Дніпропетровщині знаходиться понад 7 тисяч древніх курганів |
Причиною масового знищення пам’яток історії є кричуща безвідповідальність відповідальних за збереження історико-культурних пам’яток, байдужість тих, хто копійчаний зиск від обробітку ділянки землі, що є безцінною для історії народу, ставить вище за саму Історію.
Втрачаючи історичні ландшафти, власними руками знищуючи їх, ми втрачаємо зв’язок з минулими і прийдешніми поколіннями, з предками, з оберегами країни й народу, втрачаємо їхній захист перед викликами світу, а разом з тим і свою совість, моральні орієнтири, кращу долю.
У Земельному кодексі України чітко визначено, що городища, кургани, давні поховання, наскельні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок – це землі історико-культурного призначення, навколо яких встановлюються охоронні зони із забороною діяльності, що може зашкодити чи негативно вплинути на історичну пам’ятку. Попри закон, значна частина курганів опинилася у приватних руках і вже, за словами археологів, знищена, втрачена назавжди.
Трактором по археології та історії
На Дніпропетровщині зареєстровано 7000 курганів, кожен із них – неповторне, унікальне могильне спорудження, у якому під товщею землі приховані складні системи ходів, поховальні камери, жертовники, що можуть розповісти про тисячолітні таємниці людського буття, допомогти реконструювати життя древніх людей, прослідкувати шляхи цивілізації. Більшість із дніпропетровських курганів, з яких досліджено лише 40 відсотків, знаходиться на сільськогосподарських угіддях. Тож іще на початку 90-х минулого століття, при проведенні аграрної реформи та розпаюванні колгоспних земель, чимало скіфських могильників були роздані селянам і розорані тракторами. „Приватизація” курганів стала можливою завдяки недолікам першої редакції Земельного кодексу. „Його автори „забули” включити до погоджувальних служб у випадку вилучення з державної власності особливо цінних земель представників управління з охорони історико-культурних пам’ятників, – говорять фахівці Дніпропетровського обласного центру охорони історико-культурних цінностей. – Тож розпаювання земель ішло без нашого узгодження, і в обласному земельному управлінні нам наполегливо відмовляли на всі пропозиції про участь”.
Проблема виникла ще й тому, що аграрна реформа проводилася поспіх, у „пожарному порядку”, а всі карти, з нанесеними на них історичними пам’ятниками, було виконано на основі не геодезичної, а „окомірної” зйомки.
Тож 70 відсотків стародавніх курганів із похованням кочових народів, що населяли Україну у минулі тисячоліття, опинилися у приватній власності і були розорані чи розкопані. Скажімо, в Апостолівському та Магдалинівському районах знищено 90 відсотків пам’яток. У Солонянському районі з 600 курганів уціліли лише 320.
Повернути державі передані у приватні руки скіфські кургани - справа дуже складна. Щоб виправити кричущу ситуацію, слід провести інвентаризацію, геодезичне координування пам’яток археології. Слід визначити балансову вартість історичних об’єктів і поставити їх на балансовий облік у місцевих радах. А головне - відшукати кошти для повернення цінної землі до державної власності.
Поки історики й археологи, яких випереджають їх „чорні колеги”, що десятками грабують кургани, б’ють у всі дзвони, дехто із спеціалістів управління земельних ресурсів Дніпропетровщини скаржаться на безгосподарні кургани і говорять про те, що, якщо не розорювати стародавні могильники, вони стануть розсадниками бур’янів і амброзії. Мовляв, тим більше, що в деяких сільськогосподарських районах області їх збереглося по 5-6 на гектар. Та й, крім того, не всі кургани мають металеві позначки.
Методист у справах пам’ятників і курганів Межівського районного будинку культури Таїсія Павленко по-іншому бачить ситуацію:
- Курган ніколи не буде розсадником бур’янів, якщо траву вчасно скошувати. За умови належного догляду він за два-три роки заростає «килимовими доріжками» - багаторічними рослинами. А що до металевих позначок, то за браком коштів їх складно установити на всіх курганах. Та й, окрім того, місцеві мешканці самовільно здають їх на металобрухт.
|
|
| Золотий гребінець із скіфського кургану |
|
|
| Золота пектораль із кургану Товста Могила |
Степові кургани давніші за єгипетські піраміди
Для історії «степові піраміди» безцінні. Адже в них зашифрована унікальна інформація про життя давніх скіфів. Скіфські кургани (від шумерського „кур-ан”, „кургаль”, що в перекладі означає „гора неба”, велика гора”) належать до найдавнішого періоду нашої історії. Перші з могильників з’явилися у степовій та лісостеповій зоні понад 5 тисяч років тому – у першій половині третього тисячоліття до нашої ери – і були вивершені аратами та аріями.
Інколи кургани порівнюють із єгипетськими пірамідами. Це – не насип землі, а своєрідні, побудовані могили, у яких були поховані представники царської особи. Історики вважають, що після скіфів кургани не будувалися, проте половці та печеніги, які господарювали у степах дещо пізніше, використовували кургани для дозахоронень. Тож кургани, які поступово досипалися до висоти 10-20, а подекуди і 40 метрів, несуть безцінну інформацію про трипільську, ямну, катакомбову, зрубну та інші культури.
Знахідки археологів, що досліджують давні могильники, вражають.У курганах скіфів виявлено золотий посуд, художні вироби із золота, коштовну зброю. Обряд поховання скіфських царів описав Геродот. Коли цар помирав, його тіло протягом тривалого часу возили скіфськими шляхами і скіфи повинні були всіляко виявляти свою жалобу з приводу смерті володаря. Потім тіло царя привозили в район Герри, який, як вважають археологи, знаходився поблизу дніпровських порогів, клали його в могильну яму разом з його вбитою дружиною, убитими слугами й кіньми і насипали величезний курган.
За підсумками роботи археологів зроблено сенсаційні відкриття: у скіфському та сарматському суспільстві існував інститут жінок-воїнів, які воювали у легкоозброєних загонах, охороняли поселення, худобу. Поховання молодих озброєних жінок із знатних скіфських сімей знайдено при дослідженні курганів північного Причорномор’я.
Найдавніші скіфські кургани датуються VI ст. до н.е. Вони містять речі ассирійського та урартського походження, привезені з походів у Малу Азію. До архаїчних курганів належить Мельгунівський у Кіровограді. У ньому знайдено залізний меч у золотих піхвах, на якому зображені крилаті леви, що стріляють з луків, та крилаті бики з людськими обличчями. Такі зображення типові для ассирійського мистецтва. З VI – V ст. до н.е. речі зі скіфських курганів відбивають зв’язки з греками. Безперечно, що деякі витончені художні вироби зроблені греками. Найбільш відомі кургани відносять до IV ст. до нашої ери.
Курган Чортомлик розташований біля Нікополя. Висота його земляного насипу разом з кам’яним цоколем становить 20 м. Курган пограбовано ще в давнину, проте грабіжники не помітили золотої обкладинки футляра від лука, на якому зображено сцени із життя Ахілла. Жіноче поховання не було пограбоване. Поряд із золотими прикрасами тут знайдено прекрасну срібну вазу із зображеннями рослин і птахів, а в її верхній частині – скіфів, що приборкують коней. Скіфи бородаті, в ковпаках, підперезані, в довгих штанях. Зображення виконані у традиціях грецького мистецтва. У сусідній камері знаходилось поховання зброєносця, при ньому дорога зброя і золоті прикраси. Біля входу в одну з камер лежав кістяк іншого слуги. Усього знайдено в кургані 6 кістяків слуг і 11 кістяків коней.
|
|
| Цей курган знищено «чорними археологами» |
|
|
| Такими скіфи зображували самі себе |
Тут був „чорний археолог”
Історики вважають, що на початку минулого століття на території України існувало понад 100 000 курганів! Чимало з них було пограбовано сто і двісті років тому. Проте проникнення у кургани „чорних археологів” набуло катастрофічних масштабів уже у наш час. Що знаходять копачі у могильниках, які скарби, відомо лише їм та замовникам скіфських прикрас і зброї. Втім, одна історія з пограбуванням древнього поховання все ж набула розголосу. У 1994 році на розкопках Роксоланського городища експедиція Одеського археологічного музею розкопала прямокутну кам’яну брилу, що, на їх думку, могла бути залишками підвального приміщення. Сезон добігав кінця, гроші на експедицію було вичерпано, тож вивчення знахідки відклали до наступного року. Слідом за експедицією на розкопки прийшли „чорні археологи”, які останнім часом активно використовують сучасні технології: металошукачі, що коштують від півтори до п’яти тисяч доларів, геосканери, які сканують ґрунт до 15 метрів вглиб. Вони й виявили під брилою 750 золотих бляшок та прикрас, а ще бронзове зображення одного із скіфських богів - Папая.
Представникам музею згодом вдалося описати одну-єдину бляшку, яку їм запропонували купити на пам’ять „чорні археологи” та скопіювати креслення склепу і кілька малюнків, знайдених на городищі цінностей.
Як зберегти історію світової цивілізації
Спеціалісти управління земельних ресурсів визначаються з ціною кургану. Згідно з «Методикою грошової оцінки пам’ятників», затвердженою Кабінетом Міністрів України 26.09.2002 року, курган заввишки метр, в залежності від об’єму і старовини, може бути оціненим в 0,5 млн. гривень. Ця ж методика лягла в основу визначення завданих збитків від розорення і знищення курганів.
Як повідомляє МНС України, 14 жовтня 2008 року співробітниками управління державної служби з боротьби з економічною злочинністю у Синельниковому затриманий директор одного з підприємств обласного центру.
У серпні цього року, зловживаючи своїм службовим становищем, при проведенні сільськогосподарських робіт він зруйнував розташований на орендованому його підприємством полі курган, який є об’єктом культурно-історичної спадщини. Цим він завдав державі шкоди на суму понад 400 тисяч гривень.
За фактом зруйнування кургану прокуратурою Синельниківського району проти цієї посадової особи порушена кримінальна справа за ст. 364, ч. 2 КК України (зловживання службовим становищем).
У липні цього року у Петриківському районі Дніпропетровщини затримано фермера, який розорав курган біля Єлизаветівки загальною площею 145 кв. метрів, чим завдав державі збитків у розмірі понад 800 тисяч гривень. Порушено кримінальну справу.
У Самарському районі внаслідок здійснення господарської діяльності юридичною особою на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 11,7 гектара зруйновано пам’ятки історії: багатошарове поселення доби енеоліту-бронзи, поселення доби бронзи, раннього залізного віку, „Любчину могилу”, землянку запорозьких козаків, цвинтар запорозького козацтва, вал української укріпленої лінії, - грошова оцінка яких становить понад 110 млн. гривень.
Перелік знищених історико-культурних об’єктів можна продовжувати.
Загроза знищення курганів на Дніпропетровщині існує постійно, адже майже всі історичні пам’ятки розташовані у центрі сільськогосподарських ланів. Слідкувати за кожним з понад семи тисяч об’єктів дуже важко, говорять спеціалісти. І наголошують, що кургани, які знаходяться на землі фермерського господарства, повинні бути вилученими і перейти в державну власність. Землевласник, за законом, отримує земельний наділ, відповідний розміру самого кургану. Але вибирати пай фермер не має права. Держава сама визначає, де будуть розташовані додаткові гектари землі.
«Степові піраміди» потребують належної охорони з боку держави. Звичайно, до кожного кургану охоронця не поставиш, люди повинні самі усвідомити значущість історичної пам’ятки, своєї історії.