ТЯЖКА МІСІЯ
На колимськім морозі калина
Червоніє на декілька гін
І приємним теплом України
Зігріває тюремний загін.
Самотина...
Не в заваді мороз довгих зим:
Жити хочеться,
Дихати вільно,
Але доля тут світить не всім.
Земляки, ніби клин журавлиний,
Відійшли,
Заховались в імлі...
Гірко тужить за ними калина
На лихій чуженецькій землі.
ОТ ВОНО ЯК
Під Магаданом зацвіла калина,
Нестерпно під лопаткою болить:
За тебе, моя мати Україно,
Змогли сердечні рани посолить.
Десь там, в Донбасі,
Рідна моя мова,
Немов сирітка, тиха та сумна...
На Колимі, у зоні, всі розмови
На українській! Інших мов – нема.
ВЕРНИ ДО МЕНЕ...
Верни до мене, пам’яте моя...
О, як же в нас
Безбатченків багато,
Їм не до серця пісня солов’я,
Не до душі калина коло хати.
Гей, пам’яте!
В дитинство їх верни
Пройтись в степу засівом
Чебрецевим,
По яблука червоні восени,
Що хвастають походженням
Місцевим.
Тут перший біг
До школи босоніж,
Там череда,
Що пас ти біля броду ...
Не полінись!
Зубами переріж
Ланцюг, що відриває від народу.
ВСЬОМУ ОСНОВА
До сьомого поту.
До сьомого поту
Піввіку кипів на гарячій роботі.
Старався приблизити світле
Майбутнє,
Сміялися з мене
Сусіди непутні.
Роками сиділи
Тут біля під’їзду,
Як ті делегати
Партійного з’їзду.
Давно освятили
Диявольським духом
Сидіння – основу
Суспільного руху.
ЧОРНИЙ ПЕРЕДІЛ
Четверта частина людей на Землі
Має коріння любові.
А решта?
А решта живе взагалі.
Щоб ситі були та здорові.
Кохання.
Кохання блукає в імлі
Самотньо, зовсім без причини...
Шкода,
Що закоханих тут на землі
Тільки четверта частина.