Бути у Буші і не побачити на власні очі «Бушанський рельєф» - такий вчинок я вважав для себе неприпустимим. До того ж моє бажання підігріли цікаві оповіді господаря Державного історико-культурного заповідника «Буша» полковника УРК Олександра Пірняка. По дорозі до наскельного храму він встиг розповісти і про козацький цвинтар, і про щорічні пленери сучасних каменотесів і скульпторів, і про цікаві знахідки археологів. Та найвизначнішою й найвідомішою пам’яткою археології в Буші є залишки висіченого в скелі дохристиянського та християнського храму IV – ХVІ ст. з унікальним художнім рельєфом.
Пам’ятний знак біля входу до скельного храму |
Розташований на правому березі річки Бушанки, на відстані приблизно одного кілометра від злиття з Мурафою. Пам’ятка знаходиться в піщаних скелях селурського періоду на висоті майже 25 метрів над рівнем річки. Піднялися сюди кам’яними сходами і наче потрапили в інший світ. Скельний храм... Про що він хоче нам розповісти? Яку таємницю храму зберігають тисячолітні скелі, на яких через товщу віків до нас дійшли дивні, утаємничені зображення. Олень, півень на сухому дереві і людина навколішках... Який майстер залишив для нас цей витвір? Про що намагався розповісти? І що знаходиться в чаші, яку людина тримає в руках? Олень - священна тварина стародавніх слов’ян, півень - птах, який супроводжує душі людей в Ірій. І ромб - символ родючості. Все це, безумовно, свідчить про належність храму до часів язичницької доби в історії людства. А може… Наче вгадавши мої думки, Олександр Пірняк зауважив, що вже125 років між дослідниками цього феномена точиться дискусія про зміст сюжету рельєфного зображення, про час виникнення пам’ятки.
Ще у 1883 році київський професор Володимир Антонович, котрий першим відкрив цю дивовижну пам’ятку для широкого наукового загалу, на IV археологічному з’їзді в Одесі зазначав, що рельєф “представляет редчайшій типъ рисунка не только у нас, но и в Европейской Археологии...” Символіка бушанського рельєфу свідчить про те, що створений він був ще за часів дохристиянської Русі. Але коли саме і ким був створений цей храм? Ким і коли використовувався за своє чимале існування? Ці і багато інших запитань ставить перед нами ця пам’ятка сивої давнини.
Українські реєстрові козаки на чолі з наказним гетьманом УРК Валерієм Міхєєвим на території Державного історико-культурного заповідника «Буша» |
Таємничий рельєф
Сюжет, вирубаний на величезному піщаному валунові біля самого входу до невеликої та вузької печери, дуже вразив ученого. Адже зображення не відповідало канонічним традиціям християнства. Нічого схожого професор до цього не бачив… Викарбуване на жовтуватому піщанику зображення навело Володимира Антоновича та інших дослідників на думку, що розкопана пам’ятка не що інше, як культове місце сповідників язичницької віри. На стіні зображена людина в позі моління або навіть жертвопринесення, яка підняла ритуальну чашу; перед нею стоїть дерево, на гілці якого сидить півень; праворуч від півня знаходиться прямокутник у рамці, а позаду людини, на підвищенні, стоїть олень, який ніби за всім спостерігає. Між людиною й оленем виявлено напис, зроблений у чотири рядки. Між деревом і людиною — рельєфний виступ, який нагадує поличку для жертви. Тоді ж зображення й було вперше сфотографоване.
Майже через 80 років, коли вже від Інституту археології АН УРСР тут проводив розвідувальні розкопки відомий український археолог Валентин Даниленко, були знайдені залишки ліпного давньослов’янського посуду VI—VII століть, творцем якого вчений вважав плем’я тиверців. Однак напис посеред рельєфного зображення проглядався вже нечітко, оскільки за цей час зазнав руйнування. Тож розшифрувати його вдалося завдяки знімкам Володимира Антоновича. Шрифт напису археолог відніс до «ранньої» кирилиці: «Азм есмь Миробог… жерець Олегов». Окрім того, у стіні, що навпроти, був виявлений виступ завдовжки близько 5 метрів, який нагадує довгий стіл, а вгорі — викарбувані написи імен Богів — Перуна і Хорса. Також були розкопані дві печери, сполучені з цією розщілиною, які могли слугувати підсобним приміщенням для давнього священнослужителя.
«Бушанський рельєф» у скельному храмі |
Щодо пояснення символіки рельєфу вчені поки не дійшли спільної думки. Наприклад, прихильники і послідовники рідновірів вважають, що ці символи можуть пояснити саме рідновіри, які можуть встановити зв’язок зі світом Рідних Богів (еґреґором, ноосферою і т. ін.), а можливо, через те, що ця символіка сама собою проста й прозора, без ніяких там загадок? Адже Дерево у наших Предків завжди було символом життя, світобудови (стовбур — світ живих людей, Яв; коріння — світ Предків, Нав; крона — світ Богів, Прав). Півень — символ сонячного світанку. Прямокутник — символічний отвір, вікно, через яке здійснюється в даний момент зв’язок зі світом Богів або Богами. Благородний Олень (Олениця) у деяких слов’янських племен був священною твариною, в основному як тотем. Якщо поглянемо в глибину рідної віри наших Предків, то виявимо тотеми у кожного племені чи навіть роду. Тотем — віра у походження роду/племені від тварини, птаха або риби. Тобто на ранньому етапі розвитку нашої рідної віри тотем відігравав роль родового Бога (від якого походить рід). Відповідно тварини, птахи, які слугували праслов’янським родам тотемами, були в глибокій пошані: на них ні в якому разі не полювали, їм поклонялися. Якщо ж на даному рельєфі зображений не Олень, а Олениця, то ритуальна чаша, що тримає виконавець ритуалу, могла бути наповнена її молоком, яке малося принестися в жертву Богам.
Не меншу цікавість викликає центральна постать рельєфу — маємо унікальне й рідкісне зображення священика Віри Предків наших. Якщо обряд жертвопринесення, зображений на стіні, здійснює справді Миробог, Жрець Олега, князя київського, то це ще цікавіше: як і чому київський Жрець Миробог потрапив на землю тиверців? На думку сучасного Жерця, Вогнедара, Миробог мав авторитет не лише серед військової касти, а й серед духовної. Цілком імовірно, його успішна духовна практика, що супроводжувалася добрим зв’язком з Богами, могла принести Миробогу всеруську відомість. Ось і запросили його до себе в Краснопіль тиверські Жерці поділитися досвідом, знаннями. Або ж він приїхав на Священну Раду Жерців (Волхвів), якщо припустити, що Краснопіль був на той час духовним центром землі тиверської. І тому на згадку про проведений ним святковий обряд місцеві священики й зобразили його на стіні Скельного храму.
Козацьке кладовище у селі Буша |
Дослідниця Української рідної віри Галина Лозко вважає, що ім’я Миробог не є похідним від якогось маловідомого слов’янського Бога з таким іменем. Це ім’я людини, слов’янина, але дуже рідкісне серед людей, навіть у той час, принаймні воно більше ні в яких пам’ятках не зустрічається. Його символіка пояснюється так же просто, як і вищевикладена. Миробог — це не Бог миру (народу), як дехто починає вважати. Наші Предки ніколи не нарікали своїх дітей іменами Богів. (Уявіть лишень, наприклад: свято Бога Велеса чи Велесовий тиждень; усі зібралися прославити цього Бога, і тут же присутній чоловік з таким же, як у Бога, ім’ям: куди піде енергетика молитви, до того ж, якщо цій людині до справжнього Велеса, як до Неба? Або: у прізвищі людини, яка бере собі ім’я Бога/Богині, якісь вади, наприклад, Кривенко чи Біденко).