|
|
| Краєзнавець, письменник, реєстровий козак Теофіл Виноградник |
Одним з ініціаторів встановлення пам’ятної дошки ювіляру був радник отамана Івано-Франківського обласного козацького товариства УРК, генерал-майор УРК, краєзнавець, член Національної спілки журналістів України Теофіл Ілліч Виноградник. Лауреат премії Івана Франка Іван Карий зазначив, що вулканічній енергії козацького генерала, вочевидь, щиро позаздрять навіть молоді.
Завдяки зусиллям Теофіла Виноградника вдалося відновити багато маловідомих сторінок славної історії покутського села Русова - малої батьківщини Василя Стефаника. Зокрема, повернути із забуття ім’я народного вчителя і добре знаного в довоєнній Галичині письменика Івана Федорака. А відтепер ще й Михайла Павлика.
Михайло Іванович Павлик народився 17 вересня 1853 року у гуцульському місті Косові. Відомий як видатний суспільно-громадський і культурно-освітній діяч демократичного спрямування, поет, прозаїк, журналіст, редактор, видавець, перекладач, історик, філософ, етнограф...
Діяльність М.І.Павлика високо оцінили свого часу Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, Василь Гнатюк та інші прогресивні діячі, адже як редактор газети «Хлібороб» та журналу «Друг» він ніс у світ нові, прогресивні думки, виступав істинним поборником української мови. Працюючи з Іваном Франком у редакції журналу «Друг», Михайло Іванович відстоював реалізм у літературі, живу народну мову. Публікуючи там статтю «Николай Васильевич Гоголь», високо оцінив творчість цього українського письменника за правдивість, реалізм, соковиту народну мову. Значну частину життя М. Павлик віддав бібліотечній справі. Він збирав, упорядковував бібліографічні матеріали про Івана Франка, М.Драгоманова, Лесю Українку, Наталію Кобринську, Василя Стефаника та інших письменників і вчених. За його ініціативою у Львові було створено товариство «Повітова січ», яке стало невід’ємною частиною історії нашого національного відродження, зокрема, Українського Реєстрового Козацтва.
|
|
| На марші - реєстровики Івано-Франківщини |
Реєстровець Теофіл Виноградник свою трудову діяльність розпочав у школі. Спочатку учителював у своєму рідному селі Русові, на благословенній покутській землі, де народився новеліст зі світовим іменем Василь Стефаник, якому високу оцінку дав Максим Горький: «Коротко, сильно і страшно» пише ця людина. Згодом працював учителем у Красноставській та Підвисоцькій школах. Потім була служба в радянській армії. Як здібного й допитливого хлопця, його направили на навчання до Харківського юридичного інституту.
Роботу в органах внутрішніх справ розпочинав з посади слідчого Івано-Франківського міськвідділу міліції. Згодом таку ж посаду обіймав в обласному управлінні міліції. Якийсь час працював начальником відділу кадрів, потім заступником начальника Івано-Франківського міського відділу внутрішніх справ. Далі упродовж дванадцяти років обіймав посаду начальника Івано-Франківського райвідділу міліції. Тут господарським методом було збудоване службове приміщення, в якому сьогодні знаходиться Вовчинецький міський відділ міліції. Мешканці Івано-Франківського, нині Тисменицького, району п’ять разів обирали його депутатом районної ради. Талант керівника Теофіла Виноградника, його дивовижна енергія перетворили підлеглих у соратників, об’єднали колектив. Тут за ініціативою Теофіла Виноградника вперше в області було розгорнуто патріотичний рух за звання «Населеного пункту високої культури та зразкового порядку». Майже половина населених пунктів району домоглися цього високого звання. Колектив виходив переможцем серед інших районів, йому вручалися Перехідний прапор облвиконкому, а також заохочувальні грамоти.
Згодом Т.Виноградника призначають начальником відділу охорони громадського порядку обласного управління МВС, у червні 1986 року був відправлений у відрядження для виконання службових обов’язків у тридцятикілометрову зону Чорнобильської АЕС. Після звільнення з органів ветерана запросили до обласної Ради і запропонували очолити обласне товариство тверезості та здоров’я.
Понад двадцять років Теофіл Виноградник веде краєзнавчу роботу, під час досліджень виявив низку фактів, які раніше були маловідомі, але мають важливе історичне значення. Був ініціатором і організатором встановлення меморіальних дощок народному учителю, українському письменнику Івану Федораку, президенту Української Народної Республіки в екзилі Миколі Плав’юку, письменнику Тарасу Мигалю, заслуженому діячеві культури Ігорю Деркачу, народознавцю Тодорку Тарнавському.
Знають на Прикарпатті генерал-майора УРК і як журналіста, письменника. Понад сто його публікацій присвячено рідному Покуттю. У 2001 році вийшла книга Теофіла Виноградника «Нащадки Василя Стефаника», а згодом «Великої Правди Учитель», «Франко в житті Стефаника». Напередодні святкування 850-річчя міста Снятина видавництво «Прут Принт» випустило друком книгу Т.Виноградника «Словом та пером», де надруковано більше ста його публіцистичних статей з ілюстраціями. Автор стає лауреатом обласних літературно-мистецьких премій імені Івана Вагилевича, Марка Черемшини. Він є почесним членом Всеукраїнської спілки краєзнавців, членом обласного правління Національної спілки журналістів України.
Протягом 5-ти років, звертаючись до Президентів України і Казахстану, краєзнавець домігся права і можливості повернути прах свого учителя Івана Федорака, якого у 1947 р. без суду та слідства вивезли на спецпоселення в Караганду, на батьківщину, в с.Русів Снятинського району Івано-Франківської області. Про цю подію та про репресованих земляків краєзнавець розповів у книзі «Дорога в зоряний світ»… З ініціативи генерал-майора УРК у рідному селі Русові Іванові Федораку встановлено пам’ятник біля школи, що носить його ім’я, меморіальну дошку на колишньому приміщенні школи, якій він віддав 26 років своєї освітянської праці.
Держава та громадськість високо оцінили самовіддану працю ветерана, нагородивши орденом князя Володимира Великого та Архистратига Михаїла. На його грудях відзнаки: «Захисник Вітчизни», «За відмінну службу в органах МВС», «Пам’ятний знак МВС» та багато інших.
У лютому 2007 року Теофіл Ілліч вступив до лав Українського Реєстрового Козацтва. Він - радник отамана обласного козацького товариства з питань охорони громадського порядку, генерал-майор УРК.