Всеукраїнська громадська організація
"Українське Реєстрове Козацтво"

До міцної держави та добробуту народу України через духовність і патріотизм кожної людини

Новини козацтва

Головна
Новини УРК
Фото та відеосюжети

Документи УРК

Статут
Положення
Присяга
Гімн УРК
Однострій
Законодавство
Накази, розпорядження
Угоди

Організація УРК

Генеральна старшина
Керівництво
Умови прийому
Газета "Україна Козацька"
Козацька музика
Діаспора
Історія
Наша адреса

Посилання

ВПДП
Інститут проблем
штучного інтелекту
МОН і НАН України
Сайти організацій та
представництв УРК
Наші колеги

Печать
Звідки взялися козаки

Нажмите для увеличения
Отаман Черкаського обласного товариства УРК Борис Марченко посвячує новобранців у козаки

Здавна європейські хроністи вважали слово «козак» похідним від спритної кози або від дівочої коси, інколи й гострої коси. Українські історики М.Грушевський, Д.Яворницький, І.Крип’якевич і російські М.Карамзін, В.Ключевський та інші шукали кореня цього слова у тюркських мовах. Там воно означало вершника, блукальця, загалом людину вільну. Сучасний дослідник О.Братко-Кутинський визначив його від трипільського слова «кос» - меч. Вивчаючи Праукраїну (М.Іванченко. Таємниця нашої прадавнини. - К.: Молодь, 2000), я прийшов до думки, що воно походить від трипільського словосполучення «косаг» - вогняний меч, де санскритське «аг» - вогонь. Яскраво-червоний, як блискавка, гострий меч був грізною засторогою для ворогів.

Мідна зброя трипільців Праукраїни відома з IV тисячоліття до н.е. Їхні хліборобські племена не були рабами ораниці та здібними митцями-гончарями. Як хоробрі воїни, вони також захищали рідний край від загарбників. Мідні вироби, зокрема бойові молоти, символи влади, прикраси тощо, відомі ще в ранньому Трипіллі. Зокрема, таку зброю, відлиту з самородної міді, знайдено на Волині та на р.Дністрі. Перші в Європі ланцеподібні кинджали-мечі відкопали археологи на слідах одного з трипільських першоміст Доброводи неподалік Умані, на Черкащині. Дослідник трипільської зброї В.Кличко повідомляє про знайдені численні наконечники стріл у стінах руїн тих прадавніх поселень. А забудовувалися вони у формі кола - Сонця - язичницького символу віри. Стіни зовнішнього кола являли собою суцільний оборонний мур. Окрім того, кожне протомісто було обведено частоколом, ровами і валами. Тож миру для хліборобської праці не було. На клич тривоги першомісто з 20-тисячним населенням могло негайно виставити власне військо супроти нападників. Серед нього і передові загони косагів-козаків.

Кілька племен, певне, заражені чумою або іншою моровицею, змушені були вимандрувати з трипільської Оратанії за море. Вони пройшли пробоєм через густозаселені простори в супроводі «вогняних мечів»-козаків і з часом досягнули Месопотамії, Перського нагір’я та Індії. Створені ними там держави мали постійні загони мечників. Отож проукраїнські оборонці гуртувалися навколо володарів степової держави Аратти, дослідженої сучасним вченим Ю.Шиловим. У ІІ тисячолітті до н.е. приходьки з Праукраїни утворили в Індії державу Бгаратту (Божа Світла Батьківщина). Її називали ще Аряварта (країна аріїв, нинішній Пенджаб). Вона славиться створеними там священними писемними Ведами (Віданнями), у яких розпізнається придніпрянська фауна і флора.

Сучасний індолог С.Наливайко виявив у санскриті чимало слів, народжених у Праукраїні. Приміром, ітіман (отаман) - мудрий поводир, гетьман - наступаючий розум, кіш - (намет) - постій. Можна додати ще паланку (пал-ану-ку) - огорожа краю небесного Бога, де «Ану» - Бог неба, а ще курінь (ку-ор-Ану) - світлий край небесного Бога (визначення наближені - М.І.). Донині кшатрії Індії (каста військовиків) зоставляють на голові пасма чуба («оселедець») та носять жовто-блакитне вбрання.

У реєстрах Війська Запорозького ХVII ст. подибуються прізвища козаків, котрі є і в епосах Індії. Скажімо, Крішненко - захисник світу Бог Крішну, Гупало - оборонець худоби, Махепа - оборонець рідного краю, Нечай - непереможний, Шандрук (Шандра) - місяць, Шарий (шара) - очерет для стріл та щитів) та ін. Треба вважати, що до Запорізької Січі вони потрапили не з Індії. Виникли в Праукраїні, а частину з них винесено до Індії мандрівними племенами Трипілля. Це підтверджують також інші мовні паралелі.

Перші писемні згадки про кшатріїв - військовиків та споріднених з ними брахманів-жерців з’явилися у Ведах. Опісля косагів-козаків у 1145 р. під іменем причорноморських та придунайських бродників-берладників згадував Київський літопис, а в 1240 р. - «Таємнича історія монголів». Генуезька хроніка 1308 р. докоряла придніпровським козакам за спустошення італійських колоній Криму. Європа дізналася про українських козаків у ХV ст. від німецького мандрівника барона Герберштейна та з листування литовського князя Олександра з кримським ханом Манглі Гіреєм. Потім від польського хроніста М.Бєльського. Згодом походи черкаських козацьких зверхників Б.Глинського, О.Дашковича та Д.Вишневецького-Байди прославили козацьку вольницю на Заході і на Сході. Гордимося народженим в сивині віків Праукраїни самобутнім званням оборонця рідного народу - козака.

Контакти

НАША АДРЕСА:
01001, Україна, Київ,
вул. Мала Житомирська,
буд. 11 офiс 5а
Тел./факс:
+38 (044) 2783759
Vodafone:
+38 (050) 0710120
НАШ E-MAIL:
urk.ukraine@gmail.com
Вiдвiдувачiв сьогоднi 21.05.2022 : 78
Вiдвiдувачiв з 17.03.2003 : 2235303

Copyright © 2003-2022 Українське Реєстрове Козацтво

Усi права на матерiали, якi знаходяться на сайтi Українського Реєстрового Козацтва, захищаються у вiдповiдностi до Законодавства України. Використання матерiалiв дозволяється у випадку посилання (для iнтернет-видань - гiперпосилання) на www.kozatstvo.org.ua. <

Проблеми/коментарiї? Пишiть