Живим смолоскипом освітив Україну Олекса Гірник - український патріот із міста Калуша, що на Івано-Франківщині, який у ніч з 21 на 22 січня 1978 року спалив себе на могилі Тараса Шевченка в Каневі на знак протесту проти жахливих наслідків московської політики зросійщення України.
Коли стемніло, він розкидав на горі тисячу листівок, на яких від руки було написано: «Протест проти русифікації українського народу. На знак протесту спалився Олекса Гірник з Калуша». Облив себе гасом, підніс до грудей запальничку - і стовп вогню звівся в небо, забираючи праведну душу й освітлюючи могилу Тараса.
Кадебісти, повзаючи по схилах Шевченкової гори, кілька днів збирали листівки, але вилучити всі їм не вдалося. Близько 30-ти з них потрапили в надійні руки, й інформація про самоспалення Гірника як протест проти русифікації українського народу зазвучала по закордонних радіостанціях. Так світ дізнався про чергову жертву радянської влади.
Олекса Гірник народився в 1912 році. Боротися за права українського народу почав ще за Польщі, за що три роки провів у тюрмі. Вісім років відбув у радянському ув’язненні, під Норильськом. Мав родину - дружину й синів. Міг би спокійно й благополучно ростити дітей. Але любов до України не дозволила йому миритися з наругою над нею.
Своєю мученицькою смертю він не тільки кинув виклик тоталітарній системі, а й розбудив українську націю. Ось оригінал його жагучих і правдивих слів:
«Протест проти російської окупації на Україні! Протест проти русифікації українського народу! Хай живе самостійна соборна Українська держава! Радянська, та не російська… Тільки незалежна держава є запорукою збереження нації та її мови. Багато українців не говорять по-українськи, чи то бояться, або заради праці - того животіння.
Навіть ті, які пишуть по-українськи, то говорять по-російськи. Словом, російська нація, як пануюча й сильніша, нищить інші народи, й то з любові й дружби до них… Дайте нам жити так, як поляки, чехи живуть чи інші слов’янські народи. Дайте нам жити й творити по своїй владарній волі й величній ідеї свої права, свої закони. Не губіть, не вбивайте меншого брата, як ви називаєте!»
Сьогодні ім’я Олекси Гірника повертається в Україну і стає поряд з такими іменами, як Василь Симоненко й Василь Стус, Алла Горська, Олексій Тихий, Валерій Марченко.
У 2003 році Київським благодійним фондом «Українським дітям - українське слово» заснована премія імені Олекси Гірника.
У 2007 році О.Гірнику за громадянську мужність і самопожертву присвоєно звання Героя України.
З портретом Олекси і його словами протесту проти русифікації України, прикріпленими до саморобного візочка, хорунжий Кальміуської козацької паланки Олександр Мазуренко, інвалід, у 2005-2006 роках здійснив на милицях подорож Україною, нагадуючи землякам про смерть і безсмертя Олекси Гірника та пробуджуючи їх національну свідомість.
На місці спалення патріота буйно розрісся кущ калини - символ України. Він кличе нас, живих, берегти вистраждану незалежність, у підмурівок якої заклав камінь один із кращих синів народу - Олекса Гірник.