|
|
| На козацькому святі у Буші виступають наказний гетьман УРК Валерій Міхєєв і отаман Вінницького обласного товариства УРК Микола Крижанівський |
|
|
| Село Буша зберігає таємниці сивих століть і козацької доби |
Візьмімо для порівняння такі рідні імена, як Миролюб, Мирослав, Мирояр, Яромир, Радомир, Богумир, Хвалибог, Богдан, Богород, - як бачимо, в інших іменах слов’ян рівносильно функціонують двоскладові імена з Мир і Бог. І значення кожного їх поєднання легко пояснюється. Так само й ім’я Миробог. Хоча з нього видно, що воно справді рідкісне — жрецьке. Й отримане не від народження. Так могли назвати лише священика, який добре вмів налагоджувати зв’язок між миром (людьми) й Богами.
Професор Володимир Антонович був не перший, хто відвідав храм після припинення його функціонування. Місцеві жителі ще й досі переоповідають, що на початку XIX століття від розгніваних селян тут переховувався жорстокий поміщик-кріпосник. Вочевидь — поляк, оскільки на стіні, перпендикулярній до рельєфної, був виявлений
напис польською мовою: «Ця печера відкрита Ромуальдом Остоєм Овсяним р[оку] 1824». Над цим написом, крім вензеля поміщика, були видовбані «всевидюще око» (трикутник з крапкою), католицький хрест, монограма Ісуса Христа і ще кілька написів. Імовірно, він своє «відкриття» потім і засипав. Добре, що він нічого не розумів з того, що було зображено на сусідній стіні. В іншому випадку унікальне давнє бушанське зображення могло бути поневіченим або зовсім знищеним.
Головною загадкою подільської святині – «Бушанського рельєфу» – і до цього часу є те, що це наскальне зображення випадає із загального ряду характерних історико-культурних пам’ятників не тільки Поділля та України, але і всього світу. Щоправда, лише в одній місцині Болгарії є дещо схоже, але далеко з іншим сюжетом. Мається на увазі так званий «Мадерський вершник», датований VIII століттям, тобто тим часом, коли в Болгарії були не царі, а хани. Деякі українські історики запевняють, що «Бушанський рельєф» створений значно раніше, ще до слов’ян, мотивуючи свої висновки тим, що подібне зображення не притаманне слов’янським традиціям. Відомий дослідник Вадим Щербаківський взагалі датує створення загадкового рельєфу VIII віком до нашої ери.
|
|
| Учасники етнографічного фестивалю біля козацької вежі |
Руїни печерного скиту?
Науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України Ростислав Забашта більш стриманий у своїх висновках щодо походження «Бушанського рельєфу». Він вважає це зображення пізньохристиянською пам’яткою, на якій відтворено святого Онуфрія – одного із ранніх християнських ченців-пустельників. Скит був православним, і мешкали в ньому не більше двох ченців. Знайдені археологами предмети побуту та фрагменти кераміки Ростислав Забашта відніс до пізнього середньовіччя. В той же час деякі знахідки, зроблені тут археологом Валентином Даниленком майже піввіку тому, датуються VIII-IX століттями, тобто дохристиянським періодом.
Ще більше утаємничують час походження наскельного зображення інші археологічні знахідки. Справа в тім, що деякі фрагменти кераміки, за визначенням істориків, відносяться аж до черняхівської культури (II-IV вік). Звичайно, не можна безпосередньо датувати наскельне зображення за археологічними артефактами, знайденими поруч. Але можна впевнено стверджувати, що люди тут жили не одне тисячоліття! Найважче за все визначити час створення рельєфу, тому що він останні віки не був покритий землею і за цей час верхній шар зображення руйнувався вітрами, дощами та снігопадами, проростав мохом. У даному випадку навіть метод радіовуглецевого аналізу виявися безсилим. А поки що існують версії його походження, часом і неймовірні. Найбільш гарячі голови навіть висловили припущення, пов’язане з інопланетянами: мовляв, прямокутник над головою людини – це насправді якийсь екран монітора…
|
|
Чи буде коли-небудь розгаданий «Бушанський рельєф»? Покаже час і подальші археологічні розкопки та дослідження вчених. Зараз головне - зберегти його від подальшого руйнування природою і людьми. Саме цим завданням опікується сьогодні полковник Українського Реєстрового Козацтва, директор Державного історико-культурного заповідника «Буша» Олександр Пірняк, людина одержима, фахівець своєї справи і головне — справжній патріот! Допомагають йому в цьому його дружина Надія, науковий співробітник заповідника, та обидва сини. Їхню дбайливу й подвижницьку працю на благо збереження духовних і матеріальних історичних пам’яток українців видно всюди: і на тому, що вже поверх скельного храму зроблене перекриття, яке тримається на нарощених з каміння стінах, а також на повністю викладеній «фасадній» стіні, в яку вроблені вхідні двері, і в невеличкому музеї, і на всій території самого заповідника.