...Слід Муравського шляху
Пробіга у віки...
Знову стигне пшениця,
І лягають валки.
Слабне й губиться
Пам’ять...
Та історії час
Все збирає докупи
І вертає для нас.
І зринає козацтво
Та шляхетні панки...
Снігова завірюха
І на Вовчій – вовки.
І чумацькі ватаги
Тут блукали не раз
По балках і яругах,
У холодних дощах.
А щорічно весною
Розпускається квіт.
Край наш диво-травою
Славен був на весь світ!..
П.Бабець,
історик-краєзнавець,
смт Межова, Дніпропетровська область
Буде жити Україна
Буде жити Україна,
поки світ не згине,
поки ясне сонце світить,
доля нас не кине.
Поки сяє місяченько,
будемо здорові;
були й будуть українці –
люди гонорові.
Душу й тіло збережемо
для свого народу
і засяємо у колі
вселюдського роду.
Треба жити веселіше,
краще працювати
і на конику свободи
гарно гарцювати.
Будьмо, браття, будьмо, сестри,
вільні та щасливі –
зла нікому не бажаймо,
сильні та вродливі.
Олег Скрипка, м. Київ
Наша осінь
Осінь в нашому подвір’ї,
Щедра осінь у селі.
Осінь скрізь по Україні,
Осінь в гетьманськім
сідлі.
А довкруг святі клейноди.
В небі – сонця булава.
України слава горда
Над степами ожива.
І Дніпро радіє сивий,
Хвилі дужо підійма.
Рід козацький став
щасливий –
Долі кращої нема!
Наша осінь – мудра пані,
України світлі дні.
Дніпр в козацькому
жупані.
Козак на білому коні!
Ю. Донченко, козак,
с. Пустовіти Миронівського району
Київської області