|
|
| Козацька залога чайки «Пресвята Покрова» |
За часів Запорозької Січі справжнім козаком міг стати той, хто пройшов багаторічний вишкіл, різноманітні випробування та здійснив морський похід. Сучасні козаки з чайки “Пресвята Покрова” нічим не поступаються своїм героїчним предкам, адже трьохмісячна мандрівка північними морями - це справжнє випробування на сміливість та витривалість.
Козацька чайка „ПРЕСВЯТА ПОКРОВА” – це реконструкція історичного корабля, справжньої козацької „чайки”, збудована протягом 1991-1992 років козаками Львівського товариства “КІШ”. Літом та восени 2007 року, подолавши понад 1500 морських миль, козацька чайка успішно презентувала українську лицарську культуру у Німеччині, в королівствах Данії, Швеції, Норвегії, Нідерландів.
… На чайку потрапив цілком випадково. Під час виставки зеленого туризму „Українське село запрошує” у селищі Пирогово зустрів колоритного козарлюгу з чубом та шаблюкою і вирішив його сфотографувати. Ми познайомилися, розговорилися. Він розповів мені про чайку “Пресвята Покрова” та їх мандри. Як бувалий мореплавець, я одразу ж захопився цією ідеєю і згодом приєднався до залоги. З тих пір пана Івана Забабаху (козацьке ім’я, в миру пан ФІТЕЛЬ) вважаю своїм „хрещеним батьком”, який привів мене на чайку.
Незважаючи на те, що чайка – це реконструкція історичного корабля, вона, згідно з правилами безпеки на воді, має сучасне обладнання. Ще в 2005-му році завдяки допомозі Президента України Віктора Ющенка товариство «КІШ» придбало досить потужний двигун VOLVO PENTA . Паливний бак чайки розрахований на 300 літрів солярки, вистачає на 50 годин ходу.
Але ми майже весь час ходимо під вітрилами, а двигун використовуємо тільки за екстремальних ситуацій та при маневрах у порту. Маємо навігаційну систему GPS, компас, рятувальні жилети.
У козаків у стародавні часи замість компаса було горнятко з водою, шматочок сала і намагнічена голка. Порівняно з іншими кораблями тих часів, наприклад, турецькими галерами, чайки мали як переваги, так і недоліки. Неповороткі галери біля берега були безпорадні, тож чайки могли завдавати їм нищівних ударів, а ось у відкритому морі, маючи більш досконале та потужніше вітрильне оснащення, значно більші гармати, галери переважали чайки у швидкості та вогневій силі. Тому у козаків була своя тактика, що полягала у багаторазовому чергуванні нападу і відходу, з метою приспати пильність ворога. Завершував справу стрімкий, безжальний абордаж. Це називалося „крутити веремію”. Турецький історик-хроніст (бл. 1652-1716 ), автор літопису „Історія Наїми” в описі битви запорожців на чайках із султанською флотилією свідчить таке: „Можна відверто сказати, що на всій землі не знайти людей сміливіших за них, людей, які менше турбувалися б своїм життям, менш за все боялися б смерті”. Досвідчені мореходи сучасних суден, дивлячись на чайку, говорять: ”Як на такому взагалі можна вийти в море?”. Для нас же це не дивно, адже наші славні предки-козаки ходили і перемагали! Козацька чайка має чудові морехідні якості, адже її конструкція вдосконалювалася протягом багатьох століть, і за цю досконалість щедро сплачено життями відчайдухів-козаків. Гострий ніс чайки м’яко ріже хвилі, завдяки чому вона рівно тримається навіть на багатометрових хвилях. Співвідношення довжини корабля (20 метрів ), чисельності залоги (40-45 козаків ) та осадки (до 1 метра ) було оптимальним, оскільки „суддями” досконалості виступали дніпровські пороги, які забрали не одне козацьке життя. І в той же час це мусив бути корабель, здатний ходити в морі. Чайки будували з деревини дуба, як і „ПРЕСВЯТА ПОКРОВА”, та липи. На озброєнні чайки мали 2-4 гармати фальконет, які кріпились на бортах, 2-3 гаківниці (крупнокаліберні рушниці), кожен козак брав у похід по 2-5 рушниць, 2 пістолі, щоб щільним вогнем розладнати прицільну стрільбу великих гармат на галерах, кинджал та шаблю. Залога 40-45 козаків за два тижні могла збудувати чайку з деревини, яку заготовляли заздалегідь.
Запас провіанту визначався за чисельністю залоги, брали сухарі, сало, копчене м’ясо, сушену рибу, пшоно, борошно, прісну воду в барильцях. Брати в море з собою та вживати спиртне суворо заборонялося. Порушників викидали за борт. Дата виходу в море трималась у суворій таємниці.
У похід
28 червня ми вирушили у похід. Минулого року літо видалося холодним і дощовим, тож умови були напрочуд суворими. Але команда підібралася надійна, з “відмінними морськими якостями”.
Ось перелік членів залоги, які здійснили морський похід 2007-го року: козак Віктор Полюх – наказний курінний отаман, козак Павло Ропало – похідний підосавул, пан Вольфганг Стапельфельдт – навігатор, головний спонсор походу, козак Олександр Дяк – стерновий, „кінський цар”, козак Іван Забабаха – гармаш (ветеран походів, за віком 67 років, міцний козак, як дуб), козак Сергій Кінщак - корабельний кашовар, фотограф та військовий товмач Віталій Струтинський.
Першим місцем зупинки у нашій мандрівці стало данське портове місто Роскільде. За сприяння Надзвичайного та Повноважного посла України в Королівстві Данії Наталії Зарудної ми отримали запрошення на дуже цікавий захід - проводи у похід до Ірландського порту Дублін реконструкції корабля вікінгів „Морський кінь” – „ Sea Stallion“. Більше тисячі років тому цей корабель прийшов з Дубліна і затонув біля Роскільде. Кілька років тому його залишки було знайдено та піднято і за цими зразками та іншими історичними матеріалами збудувано копію.
Ми потоваришували із залогою корабля, відвідали музей вікінгів, налагодили контакти з директором, обговорили можливі спільні проекти.
Далі пішли до порту Орхус, де взяли участь у параді кораблів під час регати Tall Ships Races. Після цього подалися до шведського порту Хальмштад на відкриття регати Baltik Sail. Між іншим, під час регати Baltik Sail 2006-го року козацька чайка „ПРЕСВЯТА ПОКРОВА” посіла друге місце.
Де б ми не були, всюди чайка та козаки в козацьких строях привертали неабияку увагу, чисельні мас-медіа публікували статті і фотографії, знімали нас для телепередач. Козаків уже впізнають і не питають: “Якої то країни прапор на флагштоці?”
Екстремальний туризм у країнах Європи дуже популярний. Король Швеції, наприклад, витрачає багатомільйонні кошти на утримання копії стародавнього вітрильника „ГЕТЕБОРГ”, з капітаном та залогою якого ми маємо чудові відносини. Навіть у наших північних сусідів, у Росії, державним коштом профінансовано будівництво й утримання реконструкції першого флагмана вітрильного флоту Петра I - „Штандарт”, який ми зустріли при вході до шлюзів у Нідерландах. А історія корабля, запозиченого в голландців, сягає лишень до 300 років.
Цікавий випадок стався у Швеції. Коли прийшла “ПРЕСВЯТА ПОКРОВА”, їх яхти переставили вбік, а чайку поставили на їх місце біля Королівського палацу. І все це безкоштовно та без жодної тіні незадоволення самих мільйонерів. От яке там ставлення до гостей. У Хальмштаді капітан порту щоранку приносив нам пакет із свіжим хлібом і тихесенько ставив біля щогли, щоб нікого з нас не розбудити...
Згодом вирушили до портів Ґетеборг і Скаргамн. Біля норвезького порту Різор нашу чайку зустріли добра сотня китів. Це була велика несподіванка - з усіх боків об воду ляскали величезні хвости, виринали з води і знову пірнали плавники і хребти морських велетнів. Кити були розміром з нашу чайку, їх було близько сотні, а можливо, й більше.
На фестивалі дерев’яних човнів у Різорі, заради якого ми так поспішали, було безліч яхт, багато туристів. Козацька чайка відразу ж стала сенсацією фестивалю. І в Норвегії, і в Голландії - всюди нас радо вітали, запрошували в гості. У Голландії місцеві діти так захотіли бути схожими на козаків, що батьки їм клеїли до маківки шматочок вовни, ніби козацький чуб.
Наступного року, після завершення залогою ремонтних робіт, козацька чайка „ПРЕСВЯТА ПОКРОВА” вийшла з порту Кампеш у Нідерландах та здійснила 4-денний морський перехід уздовж північноморського узбережжя Нідерландів, Бельгії, Франції, через протоку Ла-Манш та гирло річки Сени, дійшла до французького порту Руан, в якому на той час стартувала міжнародна регата АРМАДА 2008.
Морські походи козацької чайки „ПРЕСВЯТА ПОКРОВА” сприяють популяризації української історії та культури, створенню і покращенню позитивного іміджу України в світі, однак тримається вся справа на ентузіазмі самих учасників. Тож проект потребує державної, громадської та інформаційної підтримки. До громадських установ, що вже висловили свою згоду на партнерство, належать Всеукраїнське товариство «Україна-Світ» (голова Іван Драч), Інститут козацтва при НАНУ (директор Тарас Чухліб) та інші.