|
|
| Посвята у реєстрові козаки у церкві села Орли |
Чигирин, Канів, Городище, Корсунь, Лисянка, Умань, Звенигородка, Сміла… В цьому ряду славних міст Черкащини, пов’язаних з національно-визвольними змаганнями українського народу, селище Лисянка посідає особливе місце. Тихі мальовничі береги Гнилого Тікича бережуть у своїй пам’яті ті бурхливі події героїчного минулого. Воно було різним, але цей священний куточок, який знаходиться в самому серці України, знаковий не лише для мешканців цього району. Земля ця дала Україні великого Тараса Шевченка. Саме до дяка-маляра, який проживав у Лисянці, приходив малий Тарас із проханням навчити його малярству. Лисяни й досі, як цінну реліквію, бережуть криницю, з якої пив воду майбутній геній нації. Вона так і називається – «Тарасова криниця»…
Багато сіл Лисянського району носять назви, так чи інакше пов’язані з козацькою добою, визвольними війнами, селянськими повстаннями. На мальовничих берегах Гнилого Тікича затишно притулилося село Кам’яний Брід, назву якому, за переказами, дали козаки. Після битви під Корсунем козацьке військо переслідувало рештки війська коронного гетьмана, женучи його на захід. На дорозі одного із козацьких загонів виросла природна перешкода – річка Гнилий Тікич. Лицарі кинулися шукати переправу, і ось один із товаришів гукає: «Хлопці! Знайшов кам’яний брід!» Так пізніше і закріпилася назва за цим населеним пунктом. А за горбком, західніше від Кам’яного Броду, заховалося село Погибляк. Оповідають, що саме на території цього села козаки таки наздогнали поляків і знищили, там погиб лях. З часом це словосполучення асимілювалося в назву села - Погибляк. Назва майже кожного населеного пункту Лисянщини так чи інакше пов’язана зі славною історією цього маленького раю в серці нашої великої Батьківщини.
|
|
| Іде рада Лисянського полку УРК |
Отже, Лисянщина, і це без зайвої помпезності, є не лише славним козацьким краєм, а й самою колискою козацького руху, його фізичною і духовною матір’ю. Тому й логічно, що мешканці цього заповідного Тарасового краю вважають себе прямими нащадками славних козаків, гайдамаків, носіями багатющої, славної, хоча й драматичної історії. Мешканці краю брали участь у повстаннях першої половини сімнадцятого століття проти польсько-шляхетського гніту. Зокрема, 1630 року багато жителів Лисянки влилися до повстанських загонів Тараса Трясила. В роки Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького кілька козацьких сотень краю входили до складу Корсунь-Шевченківського та Білоцерківського полків, а також до Лисянського полку, який епізодично існував у 1648-1665 роках. Увійшла в історію оборона Лисянки від польських військ 1664 року на чолі з Л.Горленком.
У всі часи реєстрові козаки були елітою українського народу, його опорою, вирізнялися обізнаністю та освіченістю, завжди були рушійною силою у боротьбі за волю й незалежність краю. Сьогодні, коли козацький рух в Україні поширюється, не залишаються осторонь нащадки славних козаків з Лисянщини. І це добре, адже Українське Реєстрове Козацтво покликане відродити духовність і патріотизм, сприяти відродженню української ідентичності громадян. Сучасні козаки допомагають органам державної влади та місцевого самоврядування у розбудові України як суверенної, демократичної правової держави, забезпечують відродження української нації, козацьких звичаїв і традицій, здійснюють захист політичних, економічних, культурних та історичних здобутків народу.
- Сьогодні Лисянський полк представляють найсвідоміші, ініціативні, небайдужі до долі району й усіх лисян патріоти, - говорить керівник козацького осередку, полковник УРК Василь Петрович Коряк. - І хто з українців у душі не козак? Ми повинні пишатися, що наші славні пращури залишили нам у спадок волелюбність, патріотизм, любов до рідного краю. Одні ідеали відживають, інші – народжуються, козацький дух, притаманний нашій нації, живе багато століть. Через віки його пронесли українці й донесли до сучасників. Його викорінювали, випалювали вогнем, садили на диби, колесували, але він не здався, вижив і нині квітне в душах сучасників.
|
|
| Обіцяємо високо нести прапор Лисянського полку УРК |
Лисянський полк - один із найчисельніших на Черкащині, він налічує півсотні козаків. І лави цього громадського об’єднання невпинно зростають. Полк поповнюється молодими козаками, і не лише з місцевих жителів - патріоти з сусідніх районів теж з радістю приєднуються до Лисянської козацької ватаги. Так, нещодавно новобранців з Таращі, що на Київщині, було прийнято до лав Лисянського полку. Їх достойний вибір освятив капелан полку отець Миколай. Урочиста подія освячення відбулася в Орловській церкві.
Важливий напрямок діяльності організації – робота в школах з виховання в юних душах школярів почуття національної гідності, кращих традицій українського народу. У сфері впливу козацтва – підтримання громадського порядку в селищі шляхом патрулювання, приведення території населеного пункту в належний стан, взяття під опіку могил і пам’ятників героям війни, похованих на Лисянщині. А ще реєстрові козаки планують проїхати туристичними маршрутами козацької слави району та області. А щоб плани знайшли матеріальну підтримку, козаки вирішили питання щодо членських внесків.
- Вірю, що українське козацтво й надалі виступатиме захисником прав і свобод нашого народу, гарантом його правильного вибору, - говорить отаман Черкаського обласного козацького товариства УРК, генерал-майор УРК Борис Андрійович Марченко. – Воля, як повітря, відчувається лише тоді, коли її немає або замало. Сотні тисяч наших побратимів полягло в борні за неї. Треба пам’ятати про це і глибоко усвідомити нашу відповідальність перед майбутніми поколіннями за державу. Черкащина – це колиска українського козацтва. Саме тут беруть витоки славні традиції вірності українській землі, ідеалам свободи і демократії. Лисянський полк – один із найпотужніших наших осередків, приклад наслідування для організацій, які створюються. Козаки полку брали активну участь у відтворенні стилізованої битви під Корсунем, яка проводилася у рамках святкування 365-ї річниці з дня перемоги козацького війська Богдана Хмельницького над військом польської шляхти. Саме в цей день очільника Лисянського полку УРК В.П.Коряка було нагороджено орденом «Бронзовий козацький хрест». Варто зазначити, що лисяни за власний кошт пошили козацький прапор свого осередку, який на свято Святої Покрови освятив єпископ Черкаський і Чигиринський Іоан.
Черкаський отаман, генерал-майор УРК Б.А.Марченко та керівний склад козацької спільноти високо оцінюють роботу Лисянського товариства Українського Реєстрового Козацтва. Почесними грамотами Голови Українського Реєстрового Козацтва А.І.Шевченка відзначено Василя Петровича Коряка та Олександра Миколайовича Гаврилюка.
Хтось із трепетом дивиться на козаків, убачаючи в них захисників Вітчизни, патріотів, які бережуть славні козацькі звичаї, дехто – з сарказмом, вважаючи це не чим іншим, як барвистим проявом популізму, награної шароварщини. Зрозуміло, що багатовікові народні традиції не зовсім сумісні з технічним і соціальним прогресом, але свідомо відрікатися від того, за що наші предки віддавали життя, - це не що інше, як зрадництво. Не меншим злом є байдужість, життя за принципом «моя хата скраю». А козацтво, хоча ще й не зовсім досконале, заслуговує на повагу і в майбутньому обов’язково стане основою та опорою громадськості у її прагненні до гідного життя.
Приємно бачити здорових чоловіків, з гарною військовою виправкою, у парадних козацьких одностроях, які крокують під малиновим стягом. У цьому є елементи сентиментальності. Але все ж, погодьтеся, це дійство зачіпає струнки душі. І коли завмирає серце під час звучання Державного Гімну – то значить, що все гаразд, ти – українець.