|
|
Патріотична громадськість України активно готується до 350-ої річниці Конотопської битви. Указом Президента України Віктора Ющенка передбачена широка програма з відзначення цієї історичної події. Невеличкий екскурс в історію дозволить нам пригадати ті славні липневі дні 1659 року та події, що передували Конотопській битві, яка стала кульмінацією українсько-російської війни 1658-1659 року.
Напередодні, у 1657 році, за загадкових обставин помирає Богдан Хмельницький, який, схоже, зрозумів, яку саме переяславську угоду він уклав і що вона несе Україні. Наступник Богдана гетьман Іван Виговський юридично скасовує угоду – за підписаною Виговським Гадяцькою угодою від 1658 року Україна повністю пориває з Московією і вливається у конфедерацію трьох країн – Польщі, Литви й України. Ця угода відкривала перед нашою країною широкі перспективи вільного життя: в Україні мала бути власна державна скарбниця, карбуватися власна монета, існувати армія. Церковна унія скасовувалася, а православна церква зрівнювалася у правах з католицькою. Передбачалося заснування двох університетів, а колегіумів та гімназій „скільки потрібно”. Передбачалося вільне книгодрукування. Козакам гарантувалися давні права, а польські та литовські війська могли перебувати на території України тільки під командуванням українського гетьмана. Гадяцька угода узаконювала українську державність і забезпечувала можливість боротьби за об’єднання усіх українських земель.
Москва на цей договір відповіла агресією. Навесні 1659 року величезна російська армія посунула на давню столицю України – Київ, але на шляху постав Конотоп.
|
|
| Проекти пам’ятника гетьману Івану Виговському, який пропонується встановити на місці Конотопської битви |
Знаменитій Конотопській битві, особливою за масштабністю та історичним значенням, передувала 70-денна оборона міста-фортеці. П’ять тисяч козаків Ніжинського і Чернігівського полків під командуванням ніжинського полковника Григорія Гуляницького стримували дві російські армії – 100-тисячне військо князя Трубецького і 30-тисячне князя Пожарського. Козаків не могли змусити капітулювати ні постійні обстріли і штурми, ні підкопи, ні винищення їхніх сімей у Ніжині та Борзні. 24 червня на допомогу оборонцям Конотопа вирушило військо Івана Виговського, у якому було 16 тисяч козаків та кілька тисяч найманців. Для битви гетьман обрав місцевість за п’ятнадцять кілометрів від Конотопа, біля сіл Шаповалівка й Соснівка. Військову операцію, яка тривала кілька днів на початку липня, Виговський провів блискуче – відбірне московське військо було вщент розгромлене. Москва, побоюючись наступу козаків і татар, почала активно укріплюватись, а цар, покинувши столицю, втік подалі вглиб Росії.
На жаль, протистояння у тогочасному суспільстві не дало можливості після Конотопської битви змінити вектор української політики та відірвати Україну від Московії. Чвари, розбрат, несприйняття ідей видатного гетьмана Івана Виговського країну призвели до Руїни.
Та все ж порив гетьмана до незалежності України освітив світлом істини шлях борцям за свободу, яку ми вибороли у тяжкій боротьбі. Та й нині Україна – поле бою, на якому ми мусимо захищати свою мову, героїв, церкву, історію. Серед героїв, імена яких необхідно повернути із мороку забуття й свідомого замовчування, – гетьман Іван Виговський.
Позаминулого року стараннями Українського Реєстрового Козацтва ( пожертви надійшли від багатьох осередків УРК з різних областей) було відкрито бронзовий пам’ятник знаменитому гетьману у його колишньому маєтку у селі Руда Жидачівського району на Львівщині.
Тоді Українське Реєстрове Козацтво, яке очолює Анатолій Іванович Шевченко, продемонструвало суспільству, котре ще потерпає від громадянської байдужості, справжні зразки патріотизму і лицарства.
Естафета козацької звитяги – це наші справи в ім’я України, наш патріотизм, наша історична пам’ять, яка кличе на нові подвиги. Подвигом сучасних українських козаків, безперечно, стане увічнення героїзму тих, хто поклав своє життя на вівтар перемоги під Конотопом, вшанування гетьмана Івана Виговського саме на полі битви, де він здобув найзвитяжнішу свою перемогу.
Думаю, я не поодинокий у переконанні, що на полі Конотопської битви до її 350-річчя має бути встановлений пам’ятник Івану Виговському. В результаті тривалих роздумів і творчих пошуків мною створені дев’ять проектів пам’ятника Виговському, який може бути встановлений у Конотопі. Кілька із цих проектів пропоную козацькому лицарству для обговорення.
Вельмишановний Анатолію Івановичу! Шановні реєстрові козаки! Ми не можемо стояти осторонь події, яка є символом слави й звитяги козацтва, нашого козацького духу. Справа козацької честі – гідно вшанувати подвиг тих, на кого ми рівняємось, традиції кого продовжуємо і примножуємо, та встановити пам’ятник Івану Виговському і його побратимам.
Зможемо це зробити лише разом, об’єднавшись, як і чекає того від нас мати Україна.