Найдавніша дерев’яна церква у селі Стара Скварява |
Іконостас із дерев’яної церкви в селі Стара Скварява, що в Жовківському районі на Львівщині, – єдиний збережений зразок повного комплексу молільного та празничкового рядів ікон середини XVI ст. Іконостас у другій половині лютого підготовлено до огляду у Львівському музеї історії релігії, де він перебував на реставрації від 1995 року.
Скварявський іконостас, ікони якого з намісного та цокольного рядів у другій половині 18 ст., за припущенням, належать славетному українському художнику Івану Рутковичу та провідним майстрам малярського осередку його школи (хоч на жодній іконі підпису Рутковича не знайдено), перебував на реставрації у Львівському музеї історії релігії 13 років.
Наприкінці 2008 року розширена науково-реставраційна рада – за участі завідувача реставраційного відділу Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, художника-реставратора темперного малярства вищої категорії В. Мокрія, завідувачки реставраційного відділу Львівської галереї мистецтв, художника-реставратора олійного живопису першої категорії Л.Разінкової, художника-реставратора олійного живопису вищої категорії Л. Волкова із Львівської галереї мистецтв, наукових співробітників Львівської філії ННДРЦУ Г.Осьмак та Т.Отковича, пароха церкви арх.Михаїла с.Стара Скварява о. Івана Кончака, голови сільської ради с.Стара Скварява Н.Кубай та працівників музею – вирішила вважати реставрацію іконостаса в цілому завершеною.
За сенсаційним відкриттям, яке зробив наприкінці минулого року відомий львівський дослідник дерев’яних українських церков Василь Слободян з Інституту «Укрзахідпроектреставрація», котрому пощастило побачити прикритий накладною дошкою вирізьблений напис на брусах північної стіни нави, – церква датована 1508 роком. Отже, мова йде про найстарішу із дерев’яних церков України, якій виповнилося півтисячоліття!!!
Дерев’яні храми України опинилися на межі зникнення |
За словами Василя Слободяна, ця церква буда перенесена до Старої Скваряви 1715 року із с.Глинська (також Жовківський район). У Глинську вона стояла на горі, на місці городища Щикотина, знищеного монголами 1241 року. Перенесена церква зберегла автентичний низ та іконостас, а от верх її, на думку Василя Слободяна, є пізнішою перебудовою. Дату побудови церкви підтверджує не тільки новознайдений напис, а й інша згадка, яка свідчить, що цій церкві 1700 року було «двісті без осьми».
Наразі Музей історії релігії підписав із громадою села угоду про те, що відреставрований іконостас буде тимчасово зберігатися у музеї, доки у Старій Скваряві не музеїфікують церкву та не оснастять її комплексним протипожежним захистом та охороною.
Нагадаємо, що попередньо музей уже виставляв до огляду окремі відреставровані твори із Скварявського іконостаса роботи малярського осередку Рутковича у великій трапезній колишнього Домініканського монастиря для того, щоб публічно обговорити подальшу долю пам’ятки.
За рекомендаціями фахівців, він мав становити невідторгненну єдність із церквою, а на час, допоки там забезпечать абсолютно всі вимоги щодо збереження (температурно-вологий режим, міліцейську охорону, сигналізацію тощо), – перебувати у музеї. Натомість одна із украй непопулярних серед працівників музеїв України тенденцій – а саме наповнення майбутнього столичного «Мистецького арсеналу» фондовими музейними пам’ятками – може загрожувати й Скварявському іконостасу тим, що хтось із сильних світу цього захоче виставити його у Києві.
«Це категорично неприпустимо! Про жоден «Мистецький арсенал» не може бути й мови. Іконостас беззаперечно має повернутися до церкви арх. Михаїла у Старій Скваряві. Всі інші варіанти є небажаними. Громада села давно очікує повернення іконостаса, бо вважає, що за безпосередньої близькості до Жовкви (лишень якийсь 1 км!), Стара Скварява може стати об’єктом туристичного та християнського паломництва. Мешканці Скваряви не проти, аби до них проліг маршрут т. зв. Жовківського «золотого кільця», – наполягає Василь Слободян.
«Оскільки це пам’ятка державного значення, опікуватися нею має обласна адміністрація, вона ж повинна подбати і про належну репрезентацію Скварявського іконостаса як національного культурного надбання: видати проспект, каталог, альбом тощо.
Тільки тоді цей іконостас буде сприйматися рівноцінним у переліку таких пам’яток іконопису, як і церква Святого Духа в Рогатині, Святої Параскеви П’ятниці у Львові чи іконостас із скиту Манявського. Це рівноцінна пам’ятка, яка має бути пошанована й репрезентована європейській громадськості», – наголосив заввідділу Львівського музею історії релігії Микола Хмільовський.