|
|
| Легендарна ікона «Львівська Богоматір» |
У Львівській галереї мистецтв зберігається унікальна ікона - “Богоматір з дитям”. Примітно, що саме вона є найстарішою іконою, створеною у Львові. Датована 1360 роком “Львівська Богоматір” належить до “Одигітрій” і має дивовижну історію.Як розповів директор галереї Борис Возницький, цю історію частково можна простежити з написів, які збереглися на іконі. А там їх є три. Перший - на звороті - свідчить, що ікону освячено у 1534 році у Латинському кафедральному соборі у Львові. Два інші підтверджують те, що її відновлювали спочатку у 1586 році, а потім у 1671-му. Що ж до першої дати, то це було після найбільшої пожежі у Львові 1527 року. Тоді все, що було в межах стін міста, опинилося у полум’ї. І оскільки інтер’єр Латинського собору був знищений пожежею, виникла потреба його відновити.
Очевидно, “Львівська Богоматір” уже на той час була у великій пошані. Цілком можливо, що ікона вважалася чудотворною, оскільки саме її перемістили з якогось храму до кафедри і встановили на почесному місці, де вона пробула кілька десятків років.Після Триденського собору (1545-1563), у якому брав участь перемишльський єпископ Валентин Гербурт, усі католицькі священики постали перед необхідністю заміни ікон, написаних іновірцями. Такий підхід активно пропагував і львівський архієпископ Дмитро Соліковський, який домігся підписання королівського декрету про створення у Львові братства малярів і видав розпорядження про очищення костьолів від чужих католицизмові ікон. Саме в той час починають розпалювати нові вогнища, в яких гинуть ікони, що нині вважалися би правдивим скарбом українства. Але “Львівську Богоматір”, знову ж таки, вочевидь, з огляду на її чудотворні властивості, ця чаша минула - її передають львівським вірменам. А ті, тяжіючи до західноєвропейського письма, перемальовують її, надаючи Богородиці вірменських етнічних рис обличчя. У такому вигляді ікона і ввійшла в літературу (про неї багато писали у 30-х роках ХХ ст., зокрема польський професор Гембарович). Вона зберігалася у Вірменському соборі аж до часів Другої світової війни.“Я шукав її двадцять років, відколи про неї довідався, - розповідає Борис Возницький. - Річ у тому, що після війни вона зникла, зрештою, як і унікальне рукописне вірменське Євангеліє XV ст. Жодні пошуки ні у Львові, ні серед вірменів, які емігрували до Польщі у другій половині 40-х років, результатів не давали.
Було схоже, що цієї ікони Львів більше ніколи не побачить. І як же я здивувався, коли у 1984 році до мене, за рекомендацією Володимира Вуйцика, завітав професор нашого університету Андрій Отко і сказав, що має стару вірменську ікону, яку хотів би передати до музею. За його словами, ікону, на прохання вірменського єпископа, переховувала вчителька школи вірменок-бенедиктинок пані Станкевич, яка перед смертю передала її своїй учениці Софії Блонській, матері Андрія Отка. Яким же було наше здивування, коли, взявшись за реставрацію ікони, ми раптом виявили, що під нею є добре збережене зображення ХIV століття”. Цікаво, що після реставрації ікона довгий час виставлялася у найстарішому львівському храмі - церкві Івана Хрестителя. Але після того, як виникли проблеми з її охороною, ікону вирішили сховати у фондах. Цікаво й інше: за словами Бориса Возницького, “Львівська Богоматір” є сучасницею ще двох відомих у світі ікон такого типу. Одна з них - чудотворна - вивезена з Белза (Львівщина) до Ченстохова і є найціннішою іконою в Польщі. Іншу вивезли домініканці зі Львова 1946 року до Ґданська.
Дослідивши старовинну ікону, співставивши різні художньо-стильові риси, вчені дійшли висновку, що ікона створена у середині XIV століття, хоча багато дослідників вважають, що написано її ще у XIII столітті.
Назвали ікону „Львівська Богоматір” через те, що вона понад 600 років є святинею Львова.
“Я з усією відповідальністю можу сказати, що “Львівська Богоматір” вартує цілого храму, - підсумував сказане Борис Возницький. - Свого часу відвідавши Мексику, я побачив прекрасний храм у формі індіанського шатра зі скляною стелею, спеціально збудований для єдиної ікони - “Чудотворної Гваделупської Богоматері”, до якої місцеві мешканці проходять на колінах. Так от, “Львівська Богоматір” - ікона, яка вартує, аби бути єдиною у всій церкві”.