Ім’я козака Лазаря Глоби відоме всім мешканцям і гостям м. Дніпропетровська, але хто він і як жив, знає далеко не кожен. З Глобою тісно пов’язана історія Катеринослава-Дніпропетровська, адже його сади вже давно стали прекрасними парками, які не знищило навіть бурхливе ХХ століття.
Пам’ятник козаку Глобі у Дніпропетровську |
Полковий осавул Лазар Глоба
Біографія Лазаря Глоби дуже заплутана. В літературі сформувався стереотип сприйняття Глоби як ідеалізованого запорожця, котрий після подвигів ратних насадив кілька садів, що існують у Дніпропетровську й дотепер. Але якихось достовірних відомостей про відставного осавула Запорозького Війська Лазаря Остаповича Глоби дуже мало. Навіть закоханий у старовину Катеринослава Дмитро Яворницький не зміг знайти нових даних про життя цієї людини.
Так хто ж він і що про нього відомо? У записаних у 1828-1831 роках Катеринославським архієпископом Гаврилом Розановим спогадах запорожця Миколи Коржа, близького приятеля Лазаря Глоби, його названо у числі перших жителів цих місць, що оселилися навпроти острова Монастирського ще до появи селища Мостина. Глоба був нежонатий і прибув на береги Дніпра з Нових Кодаків з п’ятнадцятьма душами кравців, бо промишляв кравецтвом. Опріч цього місця, Глоба одмежував собі чимало землі біля озера, де тепер суконна фабрика, і розвів дивовижний сад.
Більш докладно повідомляє про себе сам Лазар Глоба в складеному з його слів (сам він був неписьменний) «Повідомленні» новоросійському губернатору М.Язикову у 1778 р. Історія цього документа така: коли в 1775 році за наказом Катерини ІІ була остаточно ліквідована Запорозька Січ, на землях колишніх Вільностей Запорозьких почали одержувати землю дворяни і селяни з Великоросії. Частина старшини, у першу чергу - отаман П.Калнишевський, останній писар Січі Іван Глоба й інші, були заарештовані і заслані до монастирів в ув’язнення. Землі їх перейшли до держави і теж склали нагородний фонд російських офіцерів. З побоювання розділити долю нещасливих побратимів і переживаючи утискання з боку навколишніх його поселенців і звернувся колишній осавул до губернатора.
Саме з цього повідомлення дізнаємося про цінні факти з біографії Лазаря Глоби. З’явився він на берегах Дніпра у 1743 р., прибувши з польського містечка Медведівка, що знаходилося у Чигиринському повіті. Оселився «навпроти острова на Дніпрі, називаного Монастирським, де побудував я собі на Дніпрі кам’яних 4 млини на користь суспільству, невсипущими моїми працями і коштом розвів на тому острові, так само при житлу своєму й особо при слободі Мостини не тільки досить лісу, але і плодових дерев».
Права Глоби підтвердило і козацьке правління Кодацької паланки, коли в 1768 р. почала заселятися Мостина. Адже після загибелі Січі і ліквідації козацького самоврядування власність Лазаря Глоби - житло, розведений ним ліс, плодові сади - опинилася під загрозою.
У 1778 році Н.Язиков дав свою “пропозицію” Саксаганській воєводській канцелярії, що відала тут справами. “У повагу на добропорядне поводження колишнього запорозького війська полкового осавула Лазаря Глоби і працьовитість, у його економії, що зберігається ним, і розташовані на острові... і при будинку його в селі Мостина фруктові дерева пропоную лишити у власне його володіння”.
Глоба залишився жити на зайнятому місці. Як полковий осавул, людина багата і незалежна, він користувався повагою жителів Мостини, що довіряли йому відповідальні справи. Так, у 1779 і 1780 роках, коли жителі села клопоталися перед Н.Язиковим про будівництво у себе церкви, прохання ці першим підписував Лазар Глоба.
Козак-садівник
Справжньою любов’ю відставного осавула стали сади, які він розводив до самого початку будівництва Катеринослава. Коли задумували будувати місто, його центр повинен був розташовуватися на кручі над Дніпром, що облюбував князь Потьомкін. Він і купив верхній сад, який назвали його ім’ям. Нині це парк імені Т.Г.Шевченка.
Глоба ж переселився у село Мостину, де розвів новий дивовижний сад. Тут він і помер у глибокій старості і був похований у саду, де над його могилою вдячні односельці встановили гранітний камінь. Згодом цей сад перейшов на користь міста і став улюбленим місцем відпочинку. До 100-літнього ювілею Катеринослава, у 1887 році, на надгробній плиті був висічений напис з іменем Глоби. Але розташована в маловідвідуваній частині саду, й могила була маловідомою, і місце вічного спочинку фундатора Катеринославських садів рідко хто відвідував.
У 1817-1858 рр. обидва Глобиних сади перебували у віданні Катеринославського училища садівництва і поступово розвивалися, а от саду на Монастирському острові пощастило менше. У 1845 р. його передали в лісове відомство, яке у 1863 році продало його. Далі острів упродовж кількох років перепродавали, і вже на початку ХХ століття він перетворився на позбавлений дерев пустир, що поріс бур’яном. Відродження парку тут розпочалося лише у другій половині 1950-х років.
Питання про увічнення пам’яті Лазаря Глоби вперше було порушено на засіданні Катеринославської Вченої Архівної Комісії, заснованої у 1903 році, у якій об’єдналися залюблені в історію краю люди. У 1972 році, у рамках підготовки до 200-річчя Дніпропетровська, над могилою Лазаря Глоби було встановлено пам’ятник. А у 1992 р. на честь святкування річниці незалежності України міська влада присвоїла колишньому міському парку імені Чкалова ім’я фундатора саду - козака Лазаря Глоби.
Пам’ять про Глобу живе в його садах
Сьогоднішній Дніпропетровськ багатий на парки і сквери. Одним із кращих місць відпочинку є парк ім. Т.Г.Шевченка, який розташований на вершині пагорба на правому березі Дніпра. Вигляд з нього на річку захоплює своєю красою. Половину території парку займає Комсомольський острів – одне з цікавих історичних куточків міста. Парк прикрашають цінні парково-архітектурні споруди й археологічні пам’ятники, що викликають неабиякий інтерес відпочиваючих.
Цей парк найстаріший у місті. Його заснували на початку XVIII століття, але нині про його вік не свідчить майже ніщо. Важкі часи, що пережила Україна за весь цей час, не оминули і його. Палац Потьомкіна, мабуть, єдине, що залишилося з тих часів. За винятком, звісно ж, дерев. Не меншою любов’ю користується і парк ім.Глоби, який є пам’яткою садово-паркового мистецтва XVIII століття й успішно розвивається останні 10 років. Нині він є одним із найдоглянутіших і найкрасивіших з усіх дніпропетровських парків, що підтверджується численними нагородами, здобутими у загальноукраїнських конкурсах і рейтингах. У ньому й нині пишно квітнуть старі липи, каштани, акації, клени, явори, тополі тощо. Найбільшою ж гордістю саду є древній дуб, який, розповідають старожили, посаджений руками самого Лазаря Глоби.
Нині цей парк знаходиться у самому центрі міста Дніпропетровська. Озеро з лебедями, стара дитяча залізниця і розважальні атракціони, великий концертний зал під відкритим небом і численні лавки для відпочинку приваблюють сюди не лише дітей, а й батьків.