|
|
| Нащадок козацьких характерників Михайло Нечай на своєму подвір’ї |
Без фундаменту будівля не стоятиме
Наполовину я православної віри християнин, поклоняюся всім Небесним Силам, Всемогучому Богу, Трійці, святій Матері Божій, Ісусу Христу і всім великомученикам. Але також я поклоняюся Матері Природі, тому що я в Природі живу, вона мене дала, вона мене й забере. А хіба не достойна від вас поваги Земля, на якій ви стоїте і яка приймає від вас все добре й погане, як рідна мати? Кожен ваш поклін – це поклін до землі. Коли козаки йшли на війну з супостатом, то кожен брав грудочку землі рідної у пазуху, бо як прийдеться вмирати на чужині, то та земля хоронила тіло його. Ми навіть не усвідомлюємо, наскільки глибокі в нас язичеські корені. Ми забули за це. Але якщо ми Природи не любимо, то ми відрікаємося від матері своєї, яка нас породила. Ісус Христос сказав, що він прийшов доповнити старий завіт новим. Доповнити, а не знищити. Бо якщо ви нищите стару віру, ви розбиваєте фундамент. А без фундаменту будівля стояти не буде.
Серцем моліться
Бог приймає тільки тоді вашу молитву, коли ви молитеся серцем, а не розумом. Чого? Через те, що коли ви молитеся розумом, то в цей час диявол посилає вам сірі буденні думки, і тому вона не приємна Богу. Тільки серцем треба молитися. Чому люди гуртом ідуть до церкви? Через те, що, може, у гурті є одна чи дві людини, які будуть молитися серцем. І заради цієї однієї сердечної молитви Бог дає свою благодать на всіх. Але серцем моляться ті люди, які мають уражене серце, що відчуло сильний душевний біль.
У кожного є своя «книжка». Наука каже, що доля людини в її руках. Такого не буває. Ану скажіть: «Кому хочеться в тюрмах сидіти, калікою бути, передчасно вмирати, тяжко жити та мозолистими руками робити і не доробитися»?
Що має вам написано бути на роду, доти маєте жити. В воді не потонете, в огні не згорите, вороги не побачать - доки вам призначено жити.
Коли прийде час вмирати, ви прийдете на те місце, де маєте погибнути, і там ніхто не поможе - ні люди, ні Бог, бо це доля написана і печатка на вашому «документі» вдарена з самого вашого народження. Нема нічого сильнішого для людини, як мус (примус), та й час. Час покаже, бо коли приходить час, людина стає такою, якою має бути. А мус заставить вас те виконати, що ви не схочете по своїй волі зробити. Ці два фактори тримають людину у режимі. Без часу жінка не родить дитину, без часу дівчина не вийде за хлопця, без часу ви не підете з цього світу, все виконується, що має бути по долі в свій час. Ніколи такого не буває, щоб до або після часу. Є певні гальмування, наприклад, вінок безшлюбності, що можуть хлопцеві зробити і він буде старим холостяком до 90 років без пари. Чи дівчина, яка все своє життя буде одинока. Але це є великий гріх перед Богом. Ніхто не має права забирати щастя в іншої людини, яке Бог їй дав. А якщо ви забираєте, то прийде бумеранг вам. Нічого не пропадає на світі. Доля нещасної людини буде компенсуватись у іншому світі. Хто страждав тут, то там буде щасливий. Хто тут буяв і в розкошах жив, то там буде проклятий і нещасний. Це є закономірні явища. Без дощу погоди немає, без погоди дощу немає. Без літа не буває зими, без зими не буває весни. Одне другого протиставляє. Так їх веде дороговказ.
Бог дає людині так, як має бути. Доки ви маєте жити, ви не вмрете. А коли прийде час вмерти людині – то нема ні лікаря, ні знахаря на світі, який би спас вас від того. Я був у стані людини, котрій поставили смертельний діагноз. Але я не збирався помирати і шукав зцілення де тільки міг…у любої людини, яка збуджувала в мене силу віри, …і я зцілився…
Надія вас вилікує. Надія останньою вмирає у людини. Якщо ви її не згубили, то вона прокладає кладку до вашого майбуття. Великими силами є Віра, Надія й Любов. Наймогутніша з них – Любов, бо серцем бере, а не розумом. Що серце взяло, то ваше, бо серцю не приказати, не навчити. Творець усього – віра людини. Як людина зможе встати на цю сходинку, то стане на другу й на третю і вернеться до життя, незалежно від діагнозу. Є такі чудеса, що ви би навіть не повірили. Але якщо хтось каже, що він може вилікувати рак, то плюньте йому в очі. Бо якщо людина не знає свій завтрашній день, то як вона може відповідати за майбутнє інших, що від Бога. Вилікувати можна тільки з божественними силами. Але сказати, що я вилікую, - такого немає, так кажуть тільки шарлатани й аферисти. Молитва і піст - то є найкращі ліки. Бо якщо людина стане чиста в душі, то всі болячки підуть геть і більше не повернуться. В брудний посуд ви нічого не наливаєте. А в чисту людину Бог наливає щастя і здоров’я. А якщо посудина серця брудна, то людина буде бідувати.
Сором народу тому, що мову свою забув
Один письменник говорив: «Хто не знає минулого, той не достойний і майбутнього». А наше покоління не знає минулого. Колись гуцули знали свій родовід до сьомого коліна по матері і по батьку, а зараз дай Бог, щоб хтось ім’я прадіда пам’ятав. Хто винен у тому? Родичі, бо не передали їм те знання. Ми повинні знати глибоку старину самобутності усіх народів світу, і в першу чергу - нашого народу. Що ми за народ, як ми загубили свою рідну мову. Мова - то паспорт любого народу. І хоча в вас тече українська кров, якщо ви не знаєте мови, то ви не українець. Нема ні одного народу без своєї мови, навіть дикі племена свою мову мають. Сором народу тому, що мову свою забув. Хіба росіяни забули свою мову? Ні одного росіянина немає, щоб він свою мову забув, а українців багато, що свою мову забули.
Поки ми не відпокутуємо тих прикростей, що самі втілили в життя, доти не буде добра і того, що ми хочемо. Хіба ми такі дурні, що не можемо мати своєї щасливої держави? Маємо мати, та й будемо мати, але справа в тому, що ще не пора, не прийшов той час.
Гірша за старість - заздрість
Немає нічого страшнішого на світі, ніж старість та заздрість. Молодим це трудно зрозуміти, але коли прийде час стати немічним дідом, то зрозуміють. Але страшніша за старість – заздрість. Із заздрості брат брата вбиває. Конкуренція. Лікар лікаря не любить, котрий сильніший, музикант музиканта не любить, котрий сильніший, священик священика не любить, в котрого більша парафія. Ця заздрість, як іржа до заліза. Яке б не було міцне залізо, а як проржавіє, то ви зламаєте його руками.
Всі є творіння Господа Бога, у кожного є душа, і серце, і хоч якась любов. Ми не можемо судити душу людини, Бог – суддя, не ми. Треба любити всіх людей на світі так, як самого себе. Незалежно від віри і національності. Всі люди однакові для Бога, як для матері свої діти. В мене задоволення, коли я допоможу людині, коли часточку себе віддам. Оце моя радість і втішність. Я не завидую людям з такими здібностями, як у мене. То є скрупульозна, кропітка і важка робота. А людям я бажаю, щоб були чистосердечні, сердобольні, тримали закони Божі і не були самолюбами. Чим більше даєте, тим більше маєте. Є таке прислів’ячко: «Хто іншим дає, той собі дає».