|
|
КУРГАН ПАМ’ЯТІ
В чистім полі вітер віє,
Котить хвилями ковиль,
В небо синє сокіл лине,
Як в степу побачить ціль.
На козацькому кургані
Православний хрест стоїть.
Там у вічному дозорі
Під курганом воїн спить.
Не піднятися з могили,
Придавила груди тьма.
Нема в світі тої сили,
Щоб вернуть йому життя.
Так вшануймо, браття, предків,
Добру шаблю і коня.
Збережемо для нащадків
Наші ріки і поля.
Щоб земля козацька славна
Завжди вільною була,
Пам’ятати треба, браття,
Заповіти Кобзаря.
Артур ГРОМОВИЙ,
хорунжий УРК
|
|
Я ЄСМЬ!
Про що гомонять куполи Соборів?
Коли спокійно Київ спить,
Дніпро широкий котить хвилі,
І небо сяєвом дзвенить!
Що був Бог словом,
І слово завжди Бог!
Про що гомонять куполи Соборів?
Коли весь Рим спокійно спить,
І тихо Тибр до моря плине,
Чумацький шлях над ним зорить!
Що мова Всесвіту єдина,
І Бог для всіх один!
І розуміють Всесвіту ті мову,
Чий дух піднявсь до куполів Собору,
Ті, хто не зраджує своєї долі,
Життєвий щлях дола, як Бог велів!
Бо мова Всесвіту єдина,
І Бог для всіх один!
ЛЕТІТЬ, ЛЕЛЕКИ!
Хай щедрою буде земля,
Хто в шлюбі - Бог дасть немовля,
І батькова посмішка дім зігріва,
Як губками плямка у сні немовля.
Одна дитина – сім’ї перлина,
Летіть, лелеки, по Україні!
Хай буде легкою у батька рука,
Коли навесні він зерно засіва,
І батькова посмішка дім зігріва,
Як мамині груди ласка немовля!
Бо дві дитини – міцна родина,
Летіть, лелеки, по Україні!
Хай буде міцною у батька рука,
Коли він тримає баского коня,
І ніжна та тепла у батька рука,
Так солодко мама на ній спочива!
І квітнуть нені, немов калина,
Летіть, лелеки, по Україні!
Олексій ГРОМОВИЙ,
генерал-лейтенант УРК
БАЛАДА ПРО МАРІУПОЛЬСЬКЕ КОЗАЦТВО
Де пролягав Чумацький шлях,
Де Дике поле гнало хвилі ковилами,
Щоб боронитись від татар лихих,
Там козаки фортецю збудували.
Її Домахою назвали,
Отак ось місто заснували.
Воно собі росло, жило,
Ростило хліб, метал лило,
По морю з людом торгувало.
І за наказом Катерини
Із Криму греків зустрічало
Та й Маріуполем вже стало.
Усе в садках і сонця – злива,
Та й подих моря допоміг:
Прекрасне місто породило
Синів славетних молодих.
В це місто Пушкін приїжджав,
Куїнджі “Ніч” свою писав,
Серафимович з Короленком
Народ свій словом оспівав.
Все ніби добре, та проте –
Щось у історії не те:
Співають нині інші псалми,
Що греки місто заснували.
Інші ж волають і кричать:
- Чому там козаки мовчать?!
Козацтво звикло в битві битись,
А не плескати язиками
І, як оті жінки, сваритись.
Козацтво мудре – знає діло:
На місці давньої паланки
Знак Кальміуський спорудило.
Цей знак стоїть,
добро він творить.
Про запорізьких козаків
Він правду світові говорить.
Маріупольці факт історичний
признали:
Де знак стоїть – парк той
Козацьким прозвали.
І хай тепер хоч що говорять
І пишуть, що на думку спало.
Ц ей знак стоїть, нащадкам каже:
- Козаки місто заснували.
Галина РЄЗНІК
Малюнки Марини Чорної, берегині УРК