|
|
| Козацьку присягу у козацькому храмі Різдва Христового у Йошіхіко Окабе приймає Голова Всеукраїнської громадської організації УРК Анатолій Шевченко |
Перше знайомство Йошіхіко Окабе з Україною відбулося у далекому 1992 році, коли молодому японському барону довелося проїздом побувати в Києві. То було на зорі становлення нашої держави. І ось через сімнадцять років, на запрошення Голови Українського Реєстрового Козацтва Анатолія Івановича Шевченка, він знову ступив на вкраїнську землю вже у ролі знаної людини, бажаного гостя. Пана Окабе дуже приємно вразили позитивні зміни, які за період незалежності відбулися в нашій державі. Це найперше і головне враження, яке він повезе на свою батьківщину – Країну Вранішнього Сонця. Виховані люди не ставлять особливий наголос на недоліки, але й у компліментах так само стримані, а представники східних націй, зокрема японської, і поготів. Можливо, гість помітив той позитив, якого ми, українці, у себе вдома не помічаємо? Мабуть, слушне твердження, що велике бачиться на віддалі.
Ще навчаючись у Московському державному університеті, Й.Окабе познайомився з історією України, і зокрема козацьким рухом та звичаями нашого народу. Цей історичний пласт світової культури настільки зацікавив молодого барона, що він вирішив не лише детально вивчити цей феномен, але й особисто прилучитися до пропаганди та поширення козацтва як ідеї у світі.
Гідні спадкоємці свого роду
|
|
| Барон Йошіхіко Окабе - реєстровий козак |
Як не дивно, але Йошіхіко Окабе знайшов дуже багато спільного між українськими козаками та японськими самураями, нащадком яких він є. У самураїв, як і в запорожців, була особлива зачіска з вибритим лобом і зачесаним назад волоссям, вони мали право вільно носити зброю, зокрема мечі. Але не лише ці зовнішні атрибути в японських лицарів та українських козаків були спільними - вони були носіями однакових загальнолюдських цінностей. Воїн-самурай мав чітко усвідомлювати свій моральний обов’язок як захисника повелителя, імператора, власне Вітчизни, повинен особисто оцінювати свої вчинки, морально засуджувати себе у разі неправильних дій, порушення своїх обов’язків і норм честі. Приблизно такі ж канони існували й на Запорізькій Січі – честь, гідність, хоробрість, самопожертва, готовність у будь-яку хвилину стати на захист рідної землі. Очевидно, в цих ідеалах проявляється ота канва, яка зв’язує і поєднує дві такі, на перший погляд, різні культури, різні народи. І ще одна спільна риса козаків і самураїв - презирство до смерті. «Істинна хоробрість полягає в тому, щоб жити, коли правомірно жити, і померти, коли правомірно вмерти» - так сформульовано в «Буду сьосін сю», одному з основних самурайських канонів. Баронських родів, представником яких є пан Окабе, в Японії небагато. Більшість із них – вихідці із заможних самурайських кланів, яким за значні заслуги перед імператором було даровано цей високий титул. У будинку барона як цінні сімейні реліквії зберігаються самурайські лати, лицарські обладунки – кабуто, які належали далеким пращурам нашого героя, датовані ще XVI століттям. Звичайно, вся родина ревно охороняє родинні цінності, які є не лише цінними історичними екземплярами, а й мають сакральний зміст.
Усі японці – патріоти, а символом єднання нації вони вважають імператора. Існує дуже гарна легенда про божественність імператора. Дзеркало, меч і яшмове намисто – регалії влади. Колись, дуже давно, богиня Сонця Аматерасу передала їх своєму правнукові Нінігі. Той спус-тився на Землю і передав символи держави і влади першому імператорові – Дзімму. Це сталося в 660-му році до нашої ери. З того часу священна японська династія імператорів не припиняла свого існування, і нинішній монарх Країни Вранішнього Сонця, Акіхіто, - нащадок славетного Дзімму у 255-му коліні.
Останні кілька століть Японія була досить закритою державою. Цим, у першу чергу, й пояснюється її консервативний національний устрій та вірність давнім звичаям предків. Хоча останнім часом країна відкрилася світові, проте проникнення західного менталітету більш помітно в зовнішніх проявах, всередині країни – японці вірні своїм звичаям, культурі, духовним цінностям. Попри відсутність плодючих земель та будь-яких корисних копалин, японці мають одну з найрозвиненіших економік у світі.
Крок до зближення
|
|
| Йошіхіко Окабе у колі реєстрових козаків |
-Ми народжуємося синтоїстами, живемо по-конфуціанськи, вступаємо в шлюб по-християнськи і помираємо буд-дистами, - сказав президент всесвітньо відомої компанії «Соні» А.Моріта.
Для японців сповідувати різні релігії – не є гріхом. От і Йошіхіко Окабе, ще навчаючись у Московському університеті, став католиком. У цій релігії японців передусім приваблює християнський ритуал шлюбу. Барон одружений. Його дружина – танцівниця традиційного японського танцю гагаку, витоки якого сягають X-XI століть.
-Наступного разу, коли буде нагода завітати в Україну, обов’язково приїдемо разом з дружиною. Я хочу, щоб вона показала українцям живий національний танець, - зізнався нам барон Окабе.
Отримавши у свій час чудову освіту, наш японський гість вражає своєю стриманістю, відчувається його внутрішнє благородство й гідність, риси, які унаслідував він від предків-самураїв. До речі, регіон Кансай, вихідцем з якого є наш герой, має специфічну мову. Ця місцевість у Японії, як в Україні – Одеса. Тут проживають люди з прекрасним почуттям гумору. Тому й не дивно, що японський гість досить часто й дотепно жартував. Разом з тим він – щира, відкрита й дуже доброзичлива людина. Під час перебування в Україні, зокрема у Донецьку, його цікавила також релігійна ситуація в регіоні. Захоплення в японця викликали відвідини Свято-Преображенського кафедрального собору Донецька. Дуже сподобалася українська кухня: борщ, пиріжки з м’ясом, котлети. Якраз співпало, що під час візиту пана Окабе до шахтарської столиці у Донецькому обласному художньому музеї демонструвалася унікальна виставка творів декоративно-прикладного мистецтва провідних японських майстрів. Барон виявив неабияку обізнаність з національним мистецтвом свого народу. Так, переглядаючи експонати, упізнав роботу свого земляка з міста Кагосіми (це мала батьківщина Йошіхіко Окабе). «Виставка провідних японських майстрів в Україні - це дуже потрібний крок до зближення наших культур», - написав у книзі відгуків японський гість.
Йошіхіко Окабе має вчений ступінь магістра економіки (спеціаліст з Британської економіки), закінчив мовні курси при МДУ. Займається викладацькою та науковою роботою – він викладач Жіночого університету Сонода, а також читає лекції у Світовому коледжі оптики у префектурі Окаяма. Крім того, він – науковий співробітник з історії економіки університету в місті Осака. Пан Окабе – добровільний посол у Червоному Хресті Монголії, почесний член Червоного Хреста Японії. Має багато нагород, зокрема, срібний орден японського Червоного Хреста він отримав з рук Її Високості принцеси Хітачі.
«Дізнавшись із історичних джерел, що кожен православний міг стати козаком, я, хоч і японець, але дуже хочу вступити до лав козацтва з метою пропагування української козацької культури в Японії і в світі» - це витяг з листа Йошіхіко Окабе, адресованого Голові Українського Реєстрового Козацтва Анатолію Шевченку. Розглянувши прохання японського барона, Анатолій Іванович запросив його до України і задовольнив прохання гостя.І ось відповідальна мить у житті потомственого самурая. У козацькому храмі Різдва Христового він зобов’язується перед Богом служити Йому, а також народам Японії й України. Після освячення отцем Тихоном цієї події з уст пана Окабе лунають такі слова: «Я дуже вдячний Україні. Прийняття мене до лав Українського Реєстрового Козацтва – це велика подія у моєму житті».
В Японії - козацький осередок
Барон не без гордості наголосив, що є першим козаком-реєстровцем в історії Японії.
Так, громадянина Японії барона Йошіхіко Окабе прийнято до лав Всеукраїнської громадської організації «Українське Реєстрове Козацтво» і наказом Гетьмана УРК Анатолія Шевченка йому присвоєно козацьке звання генерал-майор УРК та призначено радником Гетьмана УРК в Японії. Оскільки японці – люди пунктуальні і слів на вітер не кидають,то по приїзді на Батьківщину пан Окабе одразу взявся створювати козацький осередок. І вже є результати. Пан Мацуура, віцепрезидент компанії «Гарден-Техно», яка спеціалізується на ландшафтно-дизайнерському дизайні, вже погодився долучитися до цієї справи.
-Є в Японії люди, які не будуть байдужими до ідеї козацтва. У мене також багато друзів у Португалії, і я буду всіляко сприяти налагодженню стосунків з величезною українською діаспорою. Насамкінець хочу подякувати шановному Голові УРК пану Анатолію Шевченку за запрошення до вашої чудової країни, - повертаючись на Батьківщину, сказав японський реєстровий козак Йошіхіко Окабе.