|
А ми хто? Хто ми? Хто? Хто наші предки? Прийшлі? Автохтони? Сколоти? Лоти? Вихідці з Дворіччя? Велика віть з прискорення слов’ян? Які були тут мови і наріччя? В яких садах співалось солов’ям? Ліна Костенко |
Кілька століть у північній півкулі нашої планети панував льодовиковий період у вигляді покривного зледеніння, яке потужністю до двох кілометрів вкривало величезні простори материка. Меншого розміру покривне зледеніння набуло у південній кулі. Для Західної Європи, отже, і для теперішньої території України встановлено чотири зледеніння, що змінювалися теплішими міжльодовиковими епохами. Найбільшим із них було зледеніння, яке тривало понад 200 тисяч років. Про походження глобального зледеніння існує багато гіпотез, однак це питання залишається не цілком з’ясованим.
|
|
| Керамічний посуд часів Трипілля |
Степи Причорномор’я, Приазов’я і Північного Криму вкриті родючими грунтами, різноманітними травами. Лісостепи – особливо на правобережному Придніпров’ї – вабили до себе першопоселенців, а на Лівобережжі – лісостеп Донеччини. Якщо в степу господарство розвивалося в напрямі скотарсько-землеробському, то в лісостепу розвивалося переважно землеробство. Тут значно більше, ніж у степу, з’явилося населення. На півночі України виросли ліси зі столітніми деревами, в гущавинах яких знайшли собі пристанище різноманітні тварини. Отже, північна частина нашої території відноситься до лісової зони, лісового ареалу, з піскуватими малородючими грунтами; вона займає басейни Ірпеня й Тетерева, частини Горині й Случі, територію північного Побужжя та багнисту Прип’ятську низовину. На Лівобережжі вона йде з північного сходу й займає Подесення.
Починаючи з протонеоліту – VII тисячоліття до нашої ери, 9 тисяч років тому, – на Правобережжі сучасної України уже був найбільше заселений для того часу Буго-Дністровський землеробський ареал під умовною назвою Савранський, названий сучасними вченими на ім’я теперішнього міста Саврань на Південному Бузі. Земля, яку племена заселяли з найдавніших часів, була їх постійним житлом, а вони – її господарями.
Населення цієї археологічної культури, живучи між Східним і Середньоморським господарськими факторами, пройшло складний шлях свого розвитку: під їхньою важкою працею відбувся перший складний вибір на теперішній Україні окультивованих рослин: пшениці, ячменю, проса, льону, ріпи, гороху, городніх культур. Отже, й початок землеробства і присадибного тваринництва, як і мовне українство, почалося до початку V тисячоліття до нашої ери, близько семи тисяч років тому.
Уже в той далекий час, коли виник український народ, виникла й українська мова.
Доречно сказати, що польський і російський учений-лінгвіст Михайло Красуцький на фактичному матеріалі в своїй брошурі «Древности малороссийского языка», виданій в Одесі у 1880 році, довів, що саме древньою мовою в складі індоєвропейської мовної спільноти була мова українська і що вона існує не з XVI століття нашої ери, а з кам’яного віку, їй понад шість тисяч років.
Абсолютно об’єктивний щодо українства поляк також на фактичному матеріалі довів, що ряд санскритських, грецьких, латинських слів без посередництва української, а не польської дешифрувати неможливо. А ми знаємо, як ревно поляки ставляться до своєї мови! Проте лінгвіст наводив польські слова лише на підтвердження більшої давності української.
Але цінна наукова праця Михайла Красуцького зразу ж після виходу в світ була захована. Захований був і журнал «Русский филологический вестник», у якому була надрукована рецензія на брошуру М.Красуцького. Ці обидва видання були зняті з українських бібліотек. Нині брошура Михайла Красуцького видана в Національній академії наук у Києві.
У 5 тисячолітті до нашої ери, в кам’яному віці, біля Буго-Дністровського землеробського краю з’явилися трипільці. Хто ж вони, трипільці?
У кінці XIX століття в Петербурзі проходив черговий з’їзд археологів. З короткими промовами виступали вчені. Слова попросив український археолог-любитель, учитель однієї з київських шкіл, за походженням чех, Вікентій Хвойка. Цей любитель давнини був добре відомий археологам проведеними досить цінними розкопками Кирилівської стоянки в Києві, які внесли цінний вклад в археологічну науку України. Та не тільки України.
Вікентій Хвойка у своєму виступі повідомив, що в невеликій слобідці Халеп’є, поблизу села Трипілля, розташованого за сорок верств південніше від Києва, неподалік Дніпра, ним проведені розкопки, під час яких знайдено рештки незвичайного посуду, розписаного візерунками, розфарбованого білою, чорною, червоною фарбами і рівномірно обпаленого. Після огляду черепків, привезених для показу Хвойкою, в залі настало пожвавлення: археологи зрозуміли, що ці археологічні творіння стародавніх умільців, яких там же умовно назвали «трипільцями», настільки досконалі, що могли бути створені людьми високої самобутньої культури.
Коли і де виникли трипільці?
Щодо цього існує дві гіпотези. За першою – ці племена походять з басейну Дунаю, де вони жили в складі неолітичної культури боян. Жили ці племена осіло, сіяли просо, пшеницю, льон, мали різне кам’яне знаряддя з дерева та кісток, уміли прясти, ткати, шити одяг. Вчені вважають, що від перенаселення племена боян почали розселятися. Частина їх рушила у Карпати, подалася у Трансільванію, а згодом, разом з об’єднаними місцевими племенами, через Східні Карпати вийшли на Дністер.
За іншою гіпотезою вважають, що трипільська культура виникла і сформувалась у басейні Дніпра, Південного Бугу, на території теперішньої України, отже, являє собою явище місцеве.
Заглянемо в той далекий, укритий мороком таємності час, до тих людей, що колись жили під тим небом, де живемо ми, до трипільців, познайомимося з їхнім життям, з тим, як вони працювали, спробуємо, шляхом опосередкованих досліджень, визначити їх характер, їх етнотип, а може, й дізнатися, якою мовою вони говорили.
З того часу, коли вчений світ вперше почав говорити про цю нову археологічну культуру, минуло понад століття. Дякуючи В.В.Хвойці, копіткій праці багатьох археологів, користуючись новими знахідками, добутими з землі, де колись жили трипільці в різних місцях України, наполегливими дослідженнями учених, побачимо людей давноминулих віків, які жили в III-V тисячоліттях, їх життя, побут, мистецтво. Перед очима археологів трипільці поступово набирали нових якостей: удосконалювали кам’яні знаряддя, в кам’яних сокирах, молотах, в інших знаряддях, що цього потребували, просвердлювали отвори для держаків і сокири, стамески, долото добре гострили. Вже в ранній період трипільці видовбували човни, робили дошки і дерев’яні гвіздки. У своїх землянках, а згодом у наземних житлах робили вікна, отепляючи взимку плівками з пузирів убитих звірів. У хатах робили кам’яні печі. Вже тоді трипільці славилися посудом, який дивує людей нашого часу. Виготовляли теракоти – глиняні випалені фігурки жінок. Треба думати, у них вдосконалювався їхній духовний розвиток, шліфувалася мова.
Тісний дружній зв’язок мали трипільці з буго-дністровськими племенами, досить прості в них були на той час мови, які сприяли швидкій асиміляції, перетворювалися в одну загальнозрозумілу мову. А мова різних народів і племен, що жили в теперішній Україні, була близькою, легко зрозумілою. То був початок праукраїнської мови. Це допомогло зрозуміти дослідження польського лінгвіста-вченого Михайла Красуцького.
Ми не знаємо імені цього визначного народу. З досліджень відомо, що трипільці в своїх обійстях тримали лелек, шанували їх. Стало відомо, що, за віруваннями, птаха-лелеку вважали родоначальником і охоронцем племен. Лелека – родич і друг трипільців, він приносив немовлят, оберігав їх здоров’я – чи не подібне ставлення до лелек в Україні?
Трипільці були діяльними
Вони першими в світі винайшли колесо, першими замінили мотигу на винайденого ними простого дерев’яного плуга, у якого запрягали коня або тура. Ці тварини в світі були першими приручені трипільцями. Тур – сильна тварина, а туриця давала молоко – цінну їжу, особливо для дітей і хворих. Трипільці сіяли пшеницю, ячмінь, ячмінь голий, горох, льон, віку. Щоб збільшити урожай, вони першими вивели нові, більш врожайні сорти пшениці і ячменю. Нове насіння поширили в усіх своїх племенах, міняли в інших племен на потрібні їм речі. А нові сорти поширювались!
У той період, коли значна кількість народів і племен кам’яного віку, що жила в основному з полювання, рибальства, збиральництва, сіяли мало, і головним чином просо, у трипільців було добре розвинене землеробство, городництво, скотарство – велика рогата худоба, коні, свині – їжі вистачало до нового врожаю.
З підручників історії ми знаємо, що перші міста в світі будували в стародавній країні Шумері (Дворіччі). На вузьких звивистих вуличках цих міст стояли низенькі глинобитні будинки з плоскими дахами. На вулицях не було ніяких насаджень – вони були вузькими і голими…