|
|
| Під час проведення Великої ради УРК, що відбулася у Львівському палаці Потоцьких |
У стародавньому Львові закінчила свою роботу Велика рада Українського Реєстрового Козацтва, і зараз можна підбити деякі підсумки. Робота реєстровців за рік радою була оцінена позитивно. Керуючись нагодою, я дякую усім козакам і берегиням Українського Реєстрового Козацтва, які практично одностайно обрали мене ще на 5 років Головою Українського Реєстрового Козацтва. Велика козацька рада ще раз показала, що Українське Реєстрове Козацтво – це міцна, єдина організація. Але на раді, крім патріотів України, були присутні люди, які намагалися нашкодити козацькому руху. Після проведення Великої козацької ради УРК 19 січня 2009 року у м. Львові, де були присутні делегати від усіх 25 обласних, АР Крим, міст Києва і Севастополя козацьких товариств, на адресу Генерального штабу надійшли відкриті листи на ім’я Генерального штабу від козацьких організацій Львівської, Івано-Франківської та Одеської областей. В одних листах були конструктивні пропозиції щодо вдосконалення діяльності УРК у напрямку духовності і патріотизму, але й були листи, у котрих безпідставно і необ’єктивно оцінювалася діяльність Генерального штабу УРК щодо роботи з єднання Сходу і Заходу України в напрямку підвищення духовності і патріотизму наших людей.
Ці листи свідчать про те, що в Українське Реєстрове Козацтво проникли деструктивні сили не від Бога, котрі, прикриваючись духовними принципами УРК, докладають максимум зусиль для того, щоб зруйнувати авторитет, який набуло Українське Реєстрове Козацтво на сьогоднішній день серед пересічних громадян нашої держави. Вони намагаються принизити діяльність УРК в Україні та за кордоном щодо впровадження серед людей правил, побудованих за принципами любові.
Треба нагадати, що у Статуті ВГО УРК вказано: основною метою Українського Реєстрового Козацтва є сприяння розбудові України як суверенної, самостійної та незалежної, демократичної і правової держави з козацькою моделлю демократії, яка гармонійно поєднує вольності і свободи з дисципліною та порядком у державі, докладає багато зусиль для розвитку духовних, культурних, патріотичних і спортивних традицій у нашій державі.
На сьогодні – це ті ключові фактори, котрі об’єднують наш народ, сприяють налагодженню взаємин між представниками різних регіонів, допомагають будувати свої стосунки на новому, духовному, цивілізованому рівні, на основі добра, правди та справедливості. Лише виважене ставлення один до одного, взаємна повага та толерантність у стосунках між людьми на всіх рівнях – від побутового до найвищого політичного – будуть сприяти становленню могутньої держави Україна. На превеликий жаль, в Україні та за її межами є сили, які цього не бажають.
Деякі козаки, за раніше запланованими сценаріями, були присутні на Великій козацькій раді ВГО УРК, але цим козакам забракло сміливості виступити зі своїми пропозиціями щодо реформування роботи Генерального штабу і керівництва УРК. Звичайно, «духовно» і «дуже патріотично», як вони самі свідчать у своїх листах, не на раді, а в кулуарах виступати не зі здоровим діалогом про вирішення тих проблем, котрі, безумовно, є як у нашому суспільстві, так і в УРК, а готувати пасквілі та розсилати їх до Генерального штабу і по всій Україні.
Коли людина вступає до лав Українського Реєстрового Козацтва, перед нею постає складне питання вибору: вступати чи не вступати до лав УРК, оскільки та присяга, котру складають козаки і берегині при посвяті, – це присяга Господу, наголошую, не Гетьману на вірність, не владі й українському народу або іншій особі, а саме Господу. І вся подальша діяльність козака і берегині в УРК – це не лише служіння тим ідеям, котрі зазначені у Статуті організації, але й служіння Господу через служіння людям. І підлягають цьому усі козаки та берегині, які входять до складу УРК: від Голови УРК до рядового козака. Отже, усі подальші дії кожного члена УРК чітко окреслюються Статутом як основним документом, котрий регулює і визначає діяльність УРК в цілому і кожного з козаків у межах їхніх повноважень.
Деякі зауваження в листах виникли щодо зміни назви козацьких округів на Адміністрації Гетьмана та доцільності створення Адміністрацій Гетьмана як координуючих структур, покликаних допомогти організувати роботу обласних козацьких товариств за регіональним принципом. Але, очевидно, дехто з отаманів угледів у цих структурах обмеження своєї влади як обласного отамана. І, прикриваючись високими принципами, планує уникнути контролю за їх діяльністю.
Було зауваження щодо кількісного складу козацтва, де стверджується, що в УРК не налічується навіть сорока тисяч шабель. Треба сказати, хоча ми і є продовжувачами історичних традицій козацтва, але не настільки, щоб кожного озброювати шаблею. А кількісний склад війська УРК формується з тих реєстрів, котрі надсилають до Генерального штабу обласні отамани. Розуміючи, що не завжди реальна кількість козаків у обласних організаціях відповідає кількісному складу реєстрів, Генеральний штаб доручив відповідним ревізійним органам УРК провести інспекторську перевірку чисельності козаків згідно з наданими реєстрами, а також запропонував розставити пріоритети не на кількості козаків в УРК, а на якісному його складі.
Така пропозиція була надана багатьом отаманам, зокрема, колишньому отаману Львівського обласного козацького товариства Українського Реєстрового Козацтва, генерал-полковнику УРК Зденянчину Володимиру Мирославовичу, який теж звернувся до усіх козацьких організацій України. Треба зазначити, що він надіслав до Генерального штабу реєстр, у котрому налічується понад 3500 козаків. Знаючи реальний реєстр УРК Львівської області, Генеральний штаб запропонував провести стройовий огляд особового складу Львівської організації. Але отаман відмовився, посилаючись на дріб’язкові причини. Генеральний штаб розцінив ці дії отамана як обман щодо реального стану реєстру і сам провів перевірку, в результаті якої було встановлено, що у реєстрі Львівського обласного козацького товариства УРК не налічувалося й 100 козаків, які підпорядковані обласному отаману. Треба зазначити, що раніше Львівська обласна організація не підпорядковувалася Адміністрації Гетьмана у Західному регіоні, яка підпорядкована безпосередньо Голові ВГО УРК, як і Дрогобицька міжрайонна козацька організація, котру очолює генерал-полковник УРК Богдан Володимирович Прокопишак. Ця організація об’єднала Дрогобицьку, Трускавецьку, Мостиську, Самбірську козацькі організації і налічує понад 1100 козаків і берегинь. При проведенні стройових оглядів отаман Б.В. Прокопишак реально показав своїх козаків і берегинь, які входять до реєстру.
В іншому листі було зауваження щодо мовного питання в Україні, яке стоїть гостро з самого першого дня існування України як держави. Після здобуття нею незалежності баталії щодо мови лише посилилися. І різні політичні сили, не маючи чогось конкретного запропонувати людям, час від часу піднімають це питання, намагаючись відволікти увагу людей від реальності. Не обійшло це стороною деяких наших козаків, котрі порушують мовне питання, знаючи, чиє замовлення вони виконують. В Українському Реєстровому Козацтві працює переважна більшість людей, котрі відчувають себе справжніми патріотами нашої держави, і ми не маємо в цьому найменших сумнівів. І та національна ідея, котру запропонувало сьогодні УРК, «Бог – Народ – Україна», є яскравим тому підтвердженням. Звичайно, рідна мова у будь-якій країні – це осердя нації, її душа. Але ж ми цивілізовані люди і розуміємо, наскільки важко оволодіти мовою у зрілому віці, особливо у тих регіонах (у котрих, до речі, ця проблема склалася історично), де немає україномовного оточення. Колишній отаман Львова пропонує не приймати до козацтва людей лише тому, що вони не розмовляють українською мовою, але ми не можемо порушити Конституції України, де зазначено, що «в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». Деякі деструктивні сили і вороги України намагаються нав’язати нам ідеологію, згідно з якою ми б почали суперечки один з одним, звинувачення, і тому вони постійно підкидають нам проблеми мови, НАТО, церкви. Вони, мабуть, думають: ви, люди, ставайте ворогами, а ми в цей час будемо грабувати Карпати, надра, вашу душу, відволікати людей від низького рівня життя.
Вирішення мовної проблеми належить більше державним установам, ніж громадським організаціям, тому козаки повинні діяти в межах своєї компетенції. Але ми повинні усе робити, щоб українська мова стала справді державною, а для цього повинна бути прийнята державна програма системного переходу на українську мову Східних регіонів України на 5 – 10 років. Якщо такої програми не буде, в Україні не скоро буде вирішена мовна проблема.
Така ж проблема, як виявилося, стосується і питання релігійної приналежності у козацтві. Нам пропонують не приймати до лав УРК людей, які належать, наприклад, до Української православної церкви Московського патріархату. Але ми тим самим порушуватимемо Конституцію України, котра забезпечує свободу віри у нашій державі. Чому ми повинні відштовхувати від себе людей, палких патріотів України, лише тому, що в них інша церква або віра, ніж у когось із нас?
Що стосується присвоєння звань, нагород, то кожна кандидатура на нагородження або присвоєння звань висувається обласним отаманом або членом Генеральної старшини УРК. Якщо ж є якісь випадки присвоєння звань і нагород, котрі суперечать Статуту, то завжди можна це питання розглянути індивідуально. До цього дня до Генерального штабу не надійшло жодного листа від отаманів, козаків і берегинь, де розкривалися б факти порушення Статуту у частині нагород чи присвоєння козацьких звань.
Отже, якщо виникають якісь питання, що потребують нагального вирішення, то необхідно не перемовлятися таємно у кулуарах, а спільно на радах вирішувати ці питання цивілізовано, за принципами любові, як це нам заповідав Ісус Христос, не порушуючи Статуту ВГО УРК і прийнятої присяги. Але це можливе лише за умови, що люди налаштовані на діалог, а не вочевидь намагаються нашкодити найбільш міцній козацькій організації, керуючись надуманими проблемами й аргументами, виконуючи чиєсь замовлення, що, до речі, добре фінансується.
Ці козаки намагаються прикрити свої деструктивні дії високими ідеалами духовності і патріотизму, проектуючи особисту неприязнь до окремих осіб на робочі, ділові стосунки. Безумовно, як людина кожен козак може ставитися з любов’ю чи нелюбов’ю до різних людей, але як керівник козацького товариства кожен повинен керуватися Статутом у межах своїх повноважень, а також чинним законодавством України.
Нехай знають усі опоненти, а можливо, і вороги України: їм ніколи не вдасться серйозно нашкодити Українському Реєстровому Козацтву, як вони вже нашкодили та розкололи багато козацьких формувань. Зокрема, МГО «Українське козацтво», на основі якого створено 3 однойменних структури, і не відомо, яка з них є правонаступником.
У серці кожного реєстрового козака і берегині є Бог і Україна!
Слава Україні! Слава Українському Реєстровому Козацтву!