Московський історичний музей
|
|
| Портрет Івана Мазепи з картинної галереї м. Гріпсгольма (Швеція) |
Наступним за часом портретом І.С.Мазепи можна вважати той, що зберігається у Московському історичному музеї, виконаний невідомим художником наприкінці XVII століття. Над постаттю воїна летить жіноча фігура, яка трубить славу переможцеві. П.Білецький зазначає, що цей портрет Мазепи, не виключено, є частиною триптиха, виконаного на честь однієї з перемог україно-московських військ над турецькими, зокрема, на честь азовських походів і здобуття Азова, де особливо відзначилися українські козаки та їх гетьман І.С.Мазепа. Як зазначає П.Білецький, форма дошки, на якій написано твір, дозволяє припустити, що він входив до якогось архітектурно-живописного ансамблю на зразок тріумфальної арки. Обличчя Мазепи на цьому портреті відповідає словесному портрету - великі очі, прямий ніс, довгі вуса на польський лад. Можна вважати зображення Мазепи на портреті у Московському історичному музеї за достовірне, хоча деякі дослідники зазначають, що на цьому портреті зображено Я.Сапєгу. Але дослідження, проведені останнім часом, не підтвердили цієї версії.
Картинна галерея у місті Гріпсгольмі
У Швеції, в картинній галереї м. Гріпсгольма, зберігається ще один портрет І.С.Мазепи. Про належність цього портрета українському гетьману свідчить підпис латиною «Іван Мазепа» та вказана дата його виконання - 1703 рік. Автор невідомий. Як потрапив цей портрет до Швеції, теж невідомо, але шведський історик А.Єнсен вказує на те, що картинній галереї Гріпсгольма ця робота була подарована графом Седерг’єлмом у 1823 році, нащадком секретаря королівської канцелярії, який був у поході з Карлом ХІІ і особисто знав та спілкувався з І.Мазепою. Хоча невідомо, де та ким був написаний цей портрет, можна стверджувати, що виконав його західноєвропейський майстер, бо стилістично відповідає західно-європейському стандартові другої половини XVII - початку XVIII століття. Це погрудне зображення Мазепи, у латах та вогненно-червоному плащі, перекинутому через плече; у лівій руці тримає булаву, усіяну діамантами. Зачіска «на польський спосіб», маленькі вуса зображені так, як і на портреті в Московському історичному музеї. Вольовий, гордий погляд, кмітливі очі. Таким уявляли в Європі козацького гетьмана, якого вважали за прекрасного дипломата, досвідченого воїна і політика.
Гріпсгольмський портрет І.С. Мазепи теж можна вважати за достовірний, він виконаний за його життя та схожий на вже згадуваний портрет із Московського історичного музею, а водночас і на портрет Мазепи на гравюрі з німецького журналу «Европеіше Фама».
Українське граверство
|
|
| Іван Мазепа. М. Підгорний, заслужений художник України |
Наступні за часом зображення І.С. Мазепи - на гравюрах І.Мігури 1706 року і Д.Галяховського 1708 року. Розвиток граверства (штихарства) в Гетьманщині розпочався в 70-х роках XVII сторіччя і досяг свого апогею в добу Мазепи.
Найкращими граверами того часу були Олександр і Леонтій Тарасевичі, Іван Мігура, Данило Галяховський - висококваліфіковані, талановиті майстри, які піднялися до рівня тогочасного європейського мистецтва. Заснована ними школа українського граверства сягала своїми впливами до Польщі, Румунії, Білорусі, Московії. Центром граверства був, звичайно, Київ: лаврська граверсько-малярська майстерня і Києво-Могилянська академія. Мігура і Галяховський у цей час починають працювати в новій графічній техніці - мідьориті - виконанні різцем зображення на відполірованих, мов дзеркало, мідних платівках.
Гравюра Мігури складається з чотирьох частин: перша - надпис, герб гетьмана і всілякі емблеми; друга - гетьман в лицарських шатах та шоломі із страусовими перами, навколо нього розміщені жіночі алегоричні постаті (шість галузей знання), третя - Христос із 6-ма фігурами святих, остання - церкви, які побудував Мазепа. На гравюрі Мігури Мазепа закутий у лати, у шоломі, поза велична, впевнений у собі - зображено його апофеоз, але, на превеликий жаль, немає чіткого зображення обличчя. Тому неможливо зробити порівняння з іншими портретами, хоча цінність цієї роботи й полягає в тому, що вона виконана за життя гетьмана. Оригінал гравюри зберігається в Національній бібліотеці міста Києва.
Дещо інша доля гравюри Галяховського. Вона була виконана на шовку, і, мабуть, коли з наказу Петра І знищувались портрети Мазепи, хтось у Києво-Могилянській академії підшив її під св. Плащаницю і таким чином урятував. Потім, до 1944 року, гравюра знаходилась у Варшавській бібліотеці Красінських, та в цьому ж році згоріла під час Варшавського повстання, залишилися лише її фотографії. Гравюра Галяховського має досить багату наукову літературу. Детальний опис її подав Д.Ровінський у своєму «Словнику», писали про неї О.Лазаревський, Б.Барвінський, Б.Лепкий, В.Липинський. У розвідці Є.Маланюка «Мазепа - тло і постать» читаємо короткий опис цієї гравюри: «Гравюра представляє жахливий образ бурі, землетрусу, загальної руїни, але на цьому страшному тлі невгнуто стоїть величава постать гетьмана, сперта на свій родовий герб. Одягнений по-похідному, Мазепа в лівій руці піднімає булаву, а правою опирається на щит. Справа шість алегоричних постатей муз і чеснот, алегорії мистецтва і науки, що розцвіли під його покровительством; зліва - дві постаті: Віри й Батьківщини. Над усією групою витає Свята Трійця, а внизу видно міста, взяті Мазепою, і цитата з Горація: «Якщо буде треба, безстрашно поляжу під руїнами упадаючого світу». Гравюра виконана за рік до смерті гетьмана, Мазепа зображений в апогеї своєї слави - впевневесному портрету та подібне до лаврського, літописного. Та більше подібний до портрета шведського генерала Е.Дальберга.
«Лабораторний» портрет ХХ сторіччя
Оскільки багато з робіт із зображенням І.С.Мазепи викликають суперечки дослідників, і в ХХ сторіччі художники працювали над створенням достовірного зображення Мазепи. Серед них провідний полтавський художник Микола Васильович Підгорний, який вирішив написати свій портрет гетьмана. При цьому він ознайомився зі свідченнями сучасників Мазепи про особу гетьмана, детально вивчав його зображення, накладаючи зроблені з них слайди один на один, і таким чином склав свій «лабораторний» портрет Мазепи, який не різниться від свідчень чужинців про зовнішність гетьмана. Стилістично робота Підгорного відповідає українському портрету кінця XVII - початку XVIII століття. Чудово підібрана гама фарб, чітка до скрупульозності розробка деталей у зображенні одягу, орнаменту, атрибутики, а водночас легкість і невимушеність - особливості стилю Підгорного. З портрета на нас дивиться худорлявий, немолодий чоловік, вираз обличчя його суворий, брови злегка нахмурені, чоло пересікла невелика зморшка від постійних дум. Усе приваблює в цій людині: гладке високе чоло, глибокі, темні, вдумливі очі, тонкі білі руки. Такий Мазепа в баченні Підгорного. Майстер запропонував свій погляд, давши глибоку психологічну характеристику портретованому. Цей портрет посів центральне місце у залі «Козацька держава» Музею історії Полтавської битви.
Недостовірні портрети
Осібно від вищезгаданих стоїть портрет І.С. Мазепи, виконаний відомим російським художником-портретистом Іваном Нікітіним в середині 20-х років XVIII століття. Це портрет під назвою «Напольний гетьман», який довгий час вважали за зображення Мазепи, так званий академічний портрет. Це зображення людини, яка знаходиться наодинці сама з собою. Старий зображений у втомленій позі: він сидить, трохи згорбившись, голова його опущена, каптан по-домашньому розстебнутий, сиве волосся лежить неохайно. Але разом з тим у ньому не ослабла міцна воля, не згасла велика енергія, очі дивляться суворо й проникливо, з напругою. Риси обличчя грубі - широкі вилиці, кістляве підборіддя, міцно стиснуті тонкі губи, міцної статури. Дана Нікітіним негативна психологічна характеристика послужила шаблоном для офіційних «портретів Мазепи». Але зображений зовсім не відповідав словесному портрету Мазепи, адже гетьману притаманна витонченість і елегантність. Не виключено, що на портреті зображений фастівський полковник С.Палій, якого Петро І зіслав у Сибір, а потім повернув із заслання напередодні Полтавської битви.
Ще один недостовірний портрет зберігається у Національному музеї історії України, виконаний олією невідомим художником, - портрет із зібрання Бутовича. На полотні бачимо «польського» магната з подвійним підборіддям, чорнявого, з маленькими темними вусиками. Автор допустив змішування стилів. Ні одна рисочка не відповідає складеному словесному портрету. Хоч останнім часом цей портрет став досить «популярним», репродукції з нього з’являються в різних журналах і книгах, його слід відкинути, як недостовірний.
Науковці дійшли висновку
Автори зупинилися на портретах, що були написані за життя І.С.Мазепи, які історично і хронологічно документовані. Тобто розглянуті прижиттєві портрети гетьмана в їх хронологічному порядку, з детальним описом цих робіт та з коротким викладом точок зору різних дослідників щодо кожного з них. За основу дослідження були взяті документальні дані про зовнішній вигляд Мазепи, дані, що залишили його сучасники і які були віднайдені дослідниками в архівах різних країн.