Уривки
Нас питали не раз,
Навіть вщипливо, зло:
- Скільки років тобі, Україно?
Ще зовсім молода,
Хоч з віків йшла до нас,
Відродилась з вогнів і руїни.
Нас питали не раз,
Хто ми, звідки прийшли?
І, здавалось, не було одвіту,
Бо украли у нас
Славний наш родовід,
Хоч найстарша ми нація світу.
Наші пращури тут
Залишили свій слід
У карпатськім селі Королево,
Та не дуже давно,
Тільки сто тисяч літ -
Ще не було Адама і Єви.
У Мустьєрську добу
Ми з’явились на світ
Над Дніпром у прадавній
Деркулі.
Рейнер, Бойєр і Брейх
Заявили, що ми -
Перші люди на всій земній кулі.
Перші орії - ми
Колесо винайшли,
Степового коня осідлали,
Перший хліб ми спекли,
Пригостили других,
Першу скибу у полі проклали.
***
За нас слово сказали
Геродот і Стробон,
Кларк, Пігот, Буль.
Старші Шумера - ми,
Перші орії – ми.
***
Між Дніпром і Дністром
Народилися ми.
Нам сто сорок століть вже минає.
І зродилися ми
На батьківській землі -
І наш тризуб, наш герб
Із оратських часів:
І наш прапор - не кров,
Не руїна, не смерть,
А синь неба і хвилі Дніпрові,
Золотий хлібний лан
І шовкові степи -
Символ вічності, дружби, любові.
Ми - найстарший народ.
Старші ми від народів Єгипту.
Славних оріїв внуки й правнуки.
Учорашні раби
Здивували весь світ,
Знов ожили з огню і руїни.
Україна встає до нового життя,
Україна повік буде жити!