|
|
В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний
щем,
Іду до нього, до живого,
У всесвіт віршів і поем.
Крізь вітер злий карбую
кроки
І чую серцем кожну мить:
«Реве та стогне Дніпр
широкий»,
Щоб розбудити всіх, хто спить.
Ой, червона рута на чолі
твоїм,
Ой, крута та круча, де Тарас стоїть.
Ой, крута та круча, де стоїть Тарас
І крізь роки кличе, кличе,
кличе нас.
Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі,
Неначе грішники до Бога,
Свої печалі несучи.
І доки в римах «Заповіту»
Вогонь поезії не згас,
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце це Тарас.
Іду крізь свята, і крізь
будні,
Крізь глум юрби і суєту,
Ні, не в минуле, а в майбутнє
До тебе я, Тарасе, йду.