|
||
|
||
(Закінчення. Початок у №3-4)
|
|
| Іван Мазепа. Гравюра на металі. М.Бернігерот. XVIII ст. |
У ході розсліду ми склали словесний образ Мазепи і потім, досліджуючи той чи інший портрет гетьмана, узгоджували його з так званим «словооборотом».
На першому етапі роботи було виявлено, що всі портрети: лаврський, з літопису С.Величка, з Московського історичного музею, Гріпсгольмський, Мігури, Галяховського, з журналу «Европеіше Фама» - збігаються зі словесним образом.
Наступний етап роботи полягав у визначенні схожості між собою означених семи прижиттєвих портретів гетьмана. Портрети «розділились» на дві зовсім різні групи: 1) лаврський, з літопису С.Величка, Мігури, Галяховського; 2) з Московського історичного музею, Гріпсгольмський, з журналу «Европеіше Фама». Різниця, по-перше, у школі, перша група - українські майстри, українська школа живопису і граверства; друга група - західноєвропейські майстри, а звідси, і по-друге, - різна манера подачі образу і, насамкінець, третє - два різні типи обличчя. Тож кому надати перевагу - Величку, Мігурі, Галяховському, що мали можливість за різних обставин бачити Мазепу, чи невідомим іноземним майстрам?
У першій групі портретів робота Мігури - лише загальний образ; лаврський - оригінал не зберігся, маємо лише автокопію та численні передруки пізнішого часу не завжди задовільної якості; літописний - Величко не був малярем-професіоналом, якщо допускаємо, що портрет його роботи; Галяховського - оригінал не зберігся, фотокопії, передруки. Відсутність оригіналу не дає можливості точно і безпомилково дослідити образ, що міг змінюватися від руки кожного майстра, який виконував копію. Тому можна говорити тільки про історичну достовірність цієї, першої групи портретів як таких, що були і зображали Мазепу, але з вказаних вище причин вони не дають автентичного образу гетьмана.
Друга група портретів - оригінали. В цих роботах маємо однаковий тип обличчя - так званий «польський», і саме цей тип обличчя гетьмана подібний до образу його матері Марії-Магдалини. Порівнюючи означені портрети на ідентичність, не маємо сумніву, що на роботах з Московського історичного музею і Гріпсгольмському зображена одна і та сама людина, не набагато різниться від них портрет із журналу «Европеіше Фама». Отож, дослідивши цю групу портретів, три, - маємо один час і один тип обличчя і вважаємо цей тип обличчя Мазепи безсумнівним виглядом гетьмана; досить зіставити ці три образи, щоб переконатись - у них маємо автентичний портрет Мазепи. Портрети Мазепи з Московського історичного музею, Гріпсгольмський, з німецького журналу «Европеіше Фама» ідентичні між собою, а отже, і достовірні.
Розглядався ряд портретів Мазепи, що були виконані після життя гетьмана. Були відкинуті як недостовірні портрети: Нікітіна «Напольний гетьман», із зібрання Бутовича, зображення Мазепи на гравюрі Норблена і в монастирі під Лисянкою.
Висновки і твердження, зроблені нами щодо кожного із розглянутих портретів І.С.Мазепи, є суто авторською точкою зору, яка може бути змінена за наявності найбільш суттєвого джерела.
Великі сподівання покладались на роботу української археологічної комісії, що працювала в Галаці (Румунія), з розшуків останків захоронення І.С. Мазепи. Тоді полеміку щодо портретів гетьмана припинили б антропологи. Але, на превеликий жаль, праця археологів не увінчалась успіхом. Ставити крапку у великій книзі пошуків і сумнівів, котру творять шукачі і дослідники портретів І.С.Мазепи понад два століття, ще рано.