|
|
Музикальність – одна з яскравих особливостей української нації. Про неї з подивом і захопленням говорили численні зарубіжні мандрівники, які в різні часи відвідували Україну. «Замилуваність до музики» наших земляків відчув німецький природознавець С.Г. Гмелін (ХVIII ст.). Про вроджений талант українців до музики писав ще один німецький вчений Й.Г. Блязіюс (ХІХ ст.): «На Україні звучать кожної неділі з кожного вікна, з кожної світлиці смичкові або дуті інструменти і жодне публічне свято не відбувається без спільної музики». А що ж це за інструменти, яким віддавали перевагу наші предки?
Один із найдавніших, якому вже понад 400 років, - кобза. Вона мала овальний корпус, видовбаний з верби, груші, горіха чи іншого дерева. Спочатку кобза мала однакові боки, а коли кількість струн збільшилася, боки стали різними за випуклістю. П. Куліш вважав кобзу символом українського відродження. Кобзарями ж називали українських співаків-творців народних пісень і дум. Удосконалену кобзу, із більшою кількістю струн, називають бандурою, а виконавці-бандуристи стали творцями й носіями українського героїчного музичного епосу.
Є повір’я, що наші діди всі грали на сопілках, тим-то й мова така музична, - згадував про цей популярний інструмент М. Хвильовий. Це вже духовий музичний інструмент із дерева (бузини, калини, ясена, верби), що має форму порожнистої трубки з отворами. Серед різновидів сопілки – денцівка, флояра, на якій чудово грав Іван з «Тіней забутих предків» М. Коцюбинського. Якщо кобза й бандура – символи героїчного минулого нашого народу, то сопілка – символ гармонії, кохання. Г.Сковорода дуже любив грати на сопілці, на якій умів наслідувати спів птиць.
Унікальний духовий інструмент мають українські гуцули - трембіту. Це довга дерев’яна труба завдовжки 2-3 метри без вентилів і клапанів. На полонинах Карпат на трембіті сповіщали про наближення ворога або допомагали знайти дорогу подорожнім. У наш час звук трембіти проголошує початок весілля, урочистого свята. Сумний звук повідомляє про смерть когось із гірських жителів.
Улюблений інструмент українців - цимбали. Вони складаються з дерев’яного корпусу і металевих струн, на яких грають не пальцями, як на гуслах, а спеціальними дерев’яними молоточками або паличками. Під час гри цимбали кладуть на стіл, або на коліна, або тримають перед собою на ремені.
Цимбали входять до складу українського народного ансамблю троїсті музики. Ця назва – від кількості інструментів: цимбали, бубон, скрипка. Найбільше такі гурти поширені в Західній Україні. Без них не обходилися свята, весілля, вечорниці.