(Закінчення. Початок у №3-8)
Укріпившись у своєму таборі, козаки билися мужньо, поляки не могли до них прорватися, але татари зробили їм погану послугу. Хан, хоч і належав до звитяжного роду Гіреїв, проте боявся ядер. Як тільки командир польської артилерії став обстрілювати групу вершників, що вартували біля знамена татарського хана, одне ядро рознесло на шматки мурзу із ханської свити. Не чекаючи наступного пострілу, хан разом із кіннотою ганебно кинувся навтьоки, взявши Хмельницького в заручники. Він сподівався віддати його Казимирові і дістати за це мир. Залишившись без гетьмана, козаки ще кілька днів трималися під вогнем польської артилерії, та між їхніми ватажками стали спалахувати суперечки. Один із полковників вийшов із табору, щоб зайняти зручнішу позицію, інші ж подумали, що він збирається втікати. Крім того, у таборі було багато бунтівних кріпаків, вояків, озброєних лише косами та списами, які лише обтяжували військо. Тож страх охопив увесь цей людський натовп, що недавно виявив таку тверду рішучість. Для поляків перемога під Берестечком була славною, але невтішною. Польські шляхтичі вирішили, що війна вже завершена, і стали вертатися у свої маєтки. За кілька днів армія Казимира, так би мовити, розтанула. В той же час найвідчайдушніші козаки, діставшись до запорізьких островів, почали там гуртуватися. Хмельницький тим часом викупився з татарського полону.
Наступного року війна спалахнула з новою силою. Хмельницький вирішив одружити одного із своїх синів на доньці молдавського господаря. Польський король стривожився цим, а великий коронний гетьман і поготів – він хотів одружити з нею власного сина. На цей раз війну розпочали поляки, і їм не поталанило. Коронний гетьман загинув, його військо було розбите. 1653 року сам король подався в Україну з малочисельним військом, потрапив в оточення, і йому довелося укласти мир на тих умовах, що запропонував Хмельницький.