|
|
| Голубий серпанок |
|
|
| Пробудження |
Це було вже давненько. Серед темної ночі я із товаришами проїжджав через Клембівку. На все село світилася лише одна хата.
- А давай-но заїдемо до Віктора. Мабуть, це у нього горить.
Вузенькою вуличкою підходимо до садиби. Так і є. Віктор не спить. Двері відчинені. Десь гавкнув песик, і бачимо у вікно, як відривається від мольберта господар. Виходить на поріг.
- О, які гості, - тут же чоломкаємося. Запалюється світло у всіх кімнатах, і Віктор водить нас уздовж стін, на яких світиться сотнями полотен теплий український день. Ось золотить дорогу «Чарівна осінь», а он тягнуть воли різного краму - це «Ярмарок». У білохмарному небі стоїть «Сільська церква». Далі тепле «Бабине літо», а вже за ним біліє в снігах «Старий млин», і ми зупиняємося перед його фантастичною «Зимовою казкою»...
Так серед ночі й можна опинитись у космічному світі нашого споконвічного українського життя. Його відкриває щодня Віктор Наконечний.
|
|
| Місячна ніч |
|
|
| Мамина вишня |
Нині Віктор - лауреат Шевченківської премії. Перший на Вінниччині. Значить, таки є правда на землі, бо кому, як не йому, носити це високе звання. Нещодавно Віктора вітали всі, починаючи від Президента, котрий вручав високу нагороду в Києві, і закінчуючи представниками влади та друзями, що зібрались у Клембівці, аби щиро, по-дружньому потиснути талановиту руку Майстра.
Знаю і люблю Віктора давно, і зараз, дивлячись у це відкрите обличчя, чомусь порівнюю його із могутнім ямпільським каменем, котрий міцно вріс в землю десь на березі Дністра чи маленької Русави. Переконаний, з таких оберегів-людей і складається українське буття. Вони є скрізь: на Черкащині, на Київщині, на Донеччині. А у нас - Віктор Наконечний, наш подільський Піросмані, геніальний сільський маляр, котрий дійшов до високого державного визнання. Колоритний, міцний, монументальний, відшліфований вітрами і сонцем, твердий і вразливий. Бо колупало життя його багато разів. І ще буде. Але, віриться, вистоїть, ще не раз відкриє людям очі і впустить до своєї душі, яка заставляє його тяжко трудитись, щоби по дню відкривати і відкривати скрині свого таланту кожному, хто має мудрість пізнавати високе мистецтво.
Щиро вітаємо, славний друже, невтомний плугарю.
Здоров’я та подальшої творчості!