|
|
| Тарас Шевченко. Селянська родина |
Українська нація формувалася в лоні міцної сім’ї, через яку з покоління в покоління передавалися народні традиції та звичаї. Сім’я завжди була великою святинею, берегинею моральних чеснот, пам’яті предків, цілого роду. Мати щасливу родину – про це мріє, мабуть, кожний, адже сім’я символізує вірне кохання, піклування один про одного, доброту і тепло. Тільки зі створенням власної сім’ї людина заслуговувала на повагу, серйозне, шанобливе ставлення. Українці завжди ставили сім’ю на перше місце і не розуміли, як може бути інакше. Сім’я могла бути великою і малою. Найпоширеніша форма її на Україні – це одне подружжя (або один із батьків) та неодружені діти. У складній сім’ї одружені діти жили разом з батьками або одружені брати і сестри вели спільне господарство і мешкали в одній хаті. Була й розширена сім’я, що мала, окрім подружжя з дітьми, неодружених родичів чоловіка або жінки.
Хто ж ким доводився і як їх називали? Найближчих родичів, звичайно, знають усі: батько, мати, донька, син, онуки, бабуся, дідусь. А далі? Дядько й тітка теж відомі усім - це брат і сестра батька або матері, а також чоловік і дружина рідних тітки та дядька. Серед добре відомих родичів, безумовно, слід назвати зятя – чоловіка дочки або сестри; невістку – дружину сина або брата; свекра і свекруху – батька й матір чоловіка; тестя і тещу – батька й матір дружини. А от як називали інших членів родини: дядина – дружина дядька, зовиця – рідна сестра чоловіка, шурин – рідний брат дружини. Російським словам «племінник» і «племінниця» відповідали українські назви – небіж і небога, тобто син і дочка брата або сестри. А дітей сестри називали ще сестринець і сестриниця.
У деяких сім’ях були нерідні діти (син або дочка одного із подружжя, але нерідний другому). Українці називали їх пасерб (пасинок) і пасербиця (падчерка). Членами роду, безумовно, ставали сват і сваха – батько й мати одного з подружжя щодо батьків другого.
Велика дружна сім’я – справжнє щастя, бо тільки в ній можна знайти підтримку, розуміння, допомогу. Недаремно про неї складено стільки прислів’їв і приказок: Нащо кращий скарб, коли в сім’ї лад; Нещаслива година, як лиха родина; Сім’я міцна – горе плаче; Нема в світі, як родина, що вам скаже і дитина…