Дума про Батурин
|
|
| Палац Кирила Розумовського з флігелем у Батурині. Реставрація 2005-2009 рр. |
Упродовж кількох років українсько-канадська експедиція проводить у гетьманській столиці Батурині розкопки, про результати яких постійно повідомляє ”Україна козацька”. На жаль, через світову фінансову кризу цього року не виділено бюджетних коштів на польові дослідження та нові відбудови споруд. Лишилося нездійсненим передбачене Указом Президента ще 2007 р. створення постійно діючої Батуринської археологічної експедиції при Чернігівському державному педагогічному університеті з державним фінансуванням. Тож слово за благодійниками.
Тих приватних меценатів і жертводавців в Україні, які бажають допомогти проведенню розкопок у Батурині, відтворенню первинного вигляду його зруйнованих церков і гетьманських палаців та публікації результатів цих дослідів, ласкаво просимо звернутися до керівника Батуринської експедиції д-ра Володимира Коваленка у Чернігівський державний педагогічний університет, вул. Гетьмана Полуботка, 53, Чернігів, 14013, Україна. Тел.: (46-22) 74-296, мобільний тел.: 8067-99-19-720, еmail: vpkarh@ukr.net.
У Північній Америці за інформацією про Батуринський археологічний проект можна звернутися до д-ра Володимира Мезенцева: тел. (416) 766-1408, еmail: v.mezentsev@utoronto.ca. Усім спонсорам і жертводавцям буде висловлена подяка в публікаціях та публічних лекціях, пов’язаних з проектом.
Навесні та улітку 2008 р. українсько-канадська археологічна експедиція плідно продовжила щорічні розкопки в смт Батурині Чернігівської обл. З 2001 року цей проект спонсорує Канадський інститут українських студій (КІУС), Наукове товариство ім. Шевченка в Америці (НТША) та Понтифікальний інститут середньовічних студій (ПІСС) у м. Торонто в Канаді. Висловлюємо щиру подяку за субсидії, які 2007-08 рр. надали на досліди Батурина та підготовку публікацій Фонд кафедр українознавства при Гарвардському університеті в США, Меморіальний фонд ім. Марусі Онищук та Іванка Харука (КІУС), кредитова спілка “Будучність”, Фундація “Прометей” у Торонто та Фонд “Поміч Україні” у м. Монреалі в Канаді.
|
|
| Президент України Віктор Ющенко та Катерина Ющенко оглядають розкопки та археологічні знахідки у Батурині 2008 р. Показує д-р В. Коваленко (ЧДПУ) |
Президент В. Ющенко особисто цікавиться археологічними дослідженнями Батурина та сприяє державній програмі відродження і благоустрою міста та відтворення його знаменитих архітектурних пам’яток. Неодноразово він разом з дружиною Катериною Ющенко, урядовцями, діячами культури та журналістами оглядав наші розкопки та реконструкцію споруд. Постійний контроль за ходом робіт у Батурині здійснювали колишній заступник голови Секретаріату Президента України Роман Безсмертний та голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко.
Завдяки фінансовій підтримці від Української держави, обсяг розкопок Батуринської експедиції минулого літа значно розширився. Кількість її учасників рекордно збільшилася до 160 студентів та науковців з університетів Чернігова, Києва, Ніжина, Сум та вперше з Харкова й Мелітополя. Керівником експедиції є директор Інституту археології та стародавньої історії Північного Лівобережжя Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (ЧДПУ) доц. Володимир Коваленко, а його заступником—старший науковий співробітник Інституту Юрій Ситий. Декан історичного факультету ЧДПУ, знаний історик сучасної України, проф. Олександр Коваленко допомагає організації Батуринської експедиції та публікації її матеріалів. Щороку він відряджає до неї найбільшу кількість студентів-істориків з цього університету. Член-кореспондент НАНУ Олександр Моця (Інститут археології НАНУ) представляє свій заклад на розкопках Батурина та є консультантом експедиції.
Провідний історик козацько-гетьманської держави та директор КІУС проф. Зенон Когут є головою Батуринського проекту від канадської сторони, а президент НТШ Америки проф. Орест Попович є його патроном та академічним дорадником. Науковий співробітник КІУС д-р Володимир Мезенцев є співкерівником розкопок у Батурині та виконавчим директором цього проекту при КІУС. У ньому беруть участь відомий історик-дослідник Київської Русі, декан ПІСС, проф. Мартін Дімнік та студент українознавства з Монреаля Фелікс-Антуан Маккей.
У 1669-1708 рр. Батурин був столицею козацької держави та одним із найзначніших і велелюдних міст України. Найвищого розквіту він досягнув за володарювання освіченого й можновладного гетьмана Івана Мазепи (1687-1708 рр.). 1708 р. І. Мазепа уклав військово-політичний союз зі Швецією і повстав проти деспотичної влади Москви над Лівобережною Україною. Цар Петро І послав 20 000 російського війська захопити повсталий Батурин. Міцна батуринська фортеця успішно витримала штурми нападників, однак пізніше зрадник виказав їм місцезнаходження потаємного ходу до твердині.
|
|
| Дерев’яна церква Св. Воскресіння XVII ст. на подвір’ї цитаделі. Реконструкція |
2 листопада 1708 р. царське військо через цей хід зненацька вдерлось і оволоділо містом, знищило його козацьку залогу та мешканців, включно з жінками й дітьми, разом до 14 тисяч. Переможці пограбували і спалили дощенту гетьманську столицю, зруйнувавши навіть церкви й монастирі. Зберігся лист Петра І з наказом цілковито знищити Батурин задля покарання “зрадників”, які “боронилися” супроти царської армії, та “на приклад” іншим українським містам, що підтримали збройний виступ І. Мазепи.
Майже 40 років Батурин стояв у згарищах та пустці. Останній гетьман Лівобережної України Кирило Розумовський (1750-64 рр.) привласнив і відбудував місто і повернув йому статус гетьманської столиці. Проте 1764 року імператриця Катерина ІІ скасувала гетьманську державу і примусила К. Розумовського зректися влади. Пізніше зречений гетьман оселився у Батурині та продовжив там будівництво церков, палацу, шкіл, лікарень та фабричних підприємств за свій рахунок. Після смерті К. Розумовського у 1803 р. місто занепало і протягом XIX-XX ст. перетворилося на селище з населенням менше 3 тисяч. Враховуючи визначну роль Батурина в українській історії та культурі, указом Президента В. Ющенка передбачено віднести його до категорії міст з відповідним вищим державним бюджетом.
2008 р. експедиція завершила розкопки решток укріплень цитаделі фортеці Батурина XVII ст. Їх побудували місцеві майстри в цілому за традиціями дерево-земляних оборонних споруд Середньої Наддніпрянщини. Вони складалися з потужних рову, валу, зрубних стін, веж і брами, які згоріли під час пожежі 1708 р.
Минулого літа археологи розкопали засипаний глибокий рів цитаделі. Виявилося, що його стінки були обкладені дубовими колодами для підсилення укріплення. Такий технічний прийом опорядження рову є незвичайним для середньовічної та модерної фортифікації центральної України. В основі валу батуринської цитаделі відкрили залишки чотирьох рядів дубових зрубів. Три зовнішні лінії зрубів були засипані глиною і надійно захищали цитадель від ядер та куль при обстрілі. Внутрішній ряд служив приміщенням для припасів чи сторожі. На верхньому ярусі зрубної стіни знаходилася бойова галерея, вкрита дерев’яним дахом-гонтом. Її зовнішні стіни мали отвори-стрільниці для гармат і мушкетів. Висота валу зі стіною становила понад 10 м. Протягом 2008 р. на основі наших археологічних даних та графічних реконструкцій цитаделі реставратори з київської фірми «Укрреставрація» на державне замовлення відбудували ці оборонні споруди в дещо зменшеному й спрощеному вигляді, ніж описано вище. Національний історико-культурний заповідник “Гетьманська столиця” планує створити в галереї зрубної стіни Музей побуту та ремесла Батурина XVII-XVIII ст.
Уздовж круч берега р. Сейму, заввишки до 16 м, поставили легші укріплення з вертикальних загострених деревин-острог. Поруч встановили копії гетьманських гармат, виготовлені Міністерством оборони України. Така реконструкція цитаделі дає уявлення про оборонні споруди усієї батуринської фортеці та козацькі твердині взагалі.
На подвір’ї цитаделі архітектори відбудували спалені 1708 року дерев’яну тридільну Воскресенську церкву та цегляні одноповерхові, центральний гетьманський палац і державну/військову скарбницю. Очевидно, їх спорудили гетьмани Іван Самойлович (1672-87 рр.) та Іван Мазепа у стилі українського бароко.
Археологи багато років розкопували залишки розореного вщент гетьманського палацу і встановили його розміри, план та архітектурний тип. В. Коваленко опублікував кілька своїх графічних реконструкцій об’єму палацу та скарбниці. 2008 р. у котловані скарбниці, що відбудовувалася, знайшли розвал мурованої кладки XVII ст., можливо, саме від тої кам’яниці. Архітектуру й декор обох палат, і особливо храму цитаделі, відтворено гіпотетично, але доволі правдоподібно, з урахуванням наявних археологічних матеріалів та здебільше аналогій однотипних пам’яток Гетьманщини.
Минулого літа на подвір’ї цитаделі відкрили підземний хід, що веде за межі укріплень до схилу берега Сейму. Президент В. Ющенко запросив шахтарів закріпити стіни тунелю для безпечного огляду туристами. Можливо, саме цим потаємним ходом російські солдати увірвалися до фортеці.
Близько 1692 р. І. Мазепа звів на фортеці головний собор гетьманської столиці, Св. Живоначальної Трійці, мурований з цегли. Того року Київський митрополит Варлаам Ясинський поставив там настоятелем свого намісника, протоієрея з особливим почесним статусом, на пошану гетьману.
У 2006-08 рр. археологи повністю розкопали фундаменти храму і визначили його параметри, план та архітектурний дизайн. В. Мезенцев та В. Коваленко попередньо графічно реконструювали зовнішній вигляд споруди. Це була одна з найбільших церков у козацькій державі завдовжки 38,7 м і завширшки 24,2 м. Вона мала три нави (частини храму, поділені колонадами), три вівтарні апсиди (напівкруглі виступи у стіні), виділений трансепт (поперечна частина храму), що трохи виступав від південного фасаду, хори на другому ярусі, великий півкруглий за планом двоповерховий бабинець (екзонартекс) та, імовірно, сім бань. Бані й склепіння підтримували чотири опори. Центральна, найбільша баня мала діаметр приблизно 7-7,5 м, подібний до розміру головного куполу Софійського собору в Києві (1037 р.) та інших визначних храмів Русі ХІ ст. Північний та південний фасади собору Св. Трійці Батурина прикрашали колони чи півколони, встановлені на масивних підквадратних п’єдесталах, мабуть, коринфського чи композитного ордеру. В інтер’єрі стіни членувалися пілястрами (вертикальними виступами у стіні).
|
|
| Підземний хід, відкритий у цитаделі у 2008 р. Світлина В. Коваленка |
Вірогідно, цей собор належав до рідкого типу храму, де поєднали риси барокової католицької тринавної базиліки з трансептом та ранньомодерної української православної хрещато-п’ятиверхої церкви з бабинцем. Такий своєрідний комбінований дизайн могли творчо виробити архітектори І. Мазепи в ході інтенсивного будівництва культових споруд різних національних і західних типів.
Найближчим до Троїцького собору Батурина за планом і габаритами був утрачений собор Вознесенського жіночого монастиря (1705 р.) на Печерську в Києві. Ігуменею обителі була Марія-Магдалина (1683-1707 рр.), мати І. Мазепи. Вони разом із сином заснували Вознесенський храм і, певно, запросили тих Мазепиних зодчих, які раніше створили аналогічний батуринський собор. Збереглися лише чотири пізніші церкви цього типу з деякими модифікаціями: Вознесенський собор (1722) Флорівського монастиря на Подолі у Києві, Святодухівський собор (1735) у м. Ромнах на Сумщині, собор Георгіївського монастиря (1741) поблизу с. Данівки на Чернігівщині та Спасо-Преображенський собор (1757) у Ніжині. Так, уперше вдалося знайти і повністю розкопати залишки мурованої церкви Батурина XVII ст., досі невідомої споруди І. Мазепи.
В.Коваленко виявив у білоруській «Могилевській хроніці» XVIII ст. маловідому унікальну розповідь про тотальне знищення Батурина та його населення московським військом і обстріл з гармат, пограбування і руйнацію Мазепиного собору в 1708 р. Знайдені під час розкопок залишків Троїцького собору гарматні чавунні ядра та картеч великого калібру підтверджують повідомлення хроніки про його бомбардування. Руїни храму та дзвіниці стояли у запустінні до кінця XVIII ст., коли К. Розумовський звелів їх розібрати й використати цеглу при спорудженні нових церков.
Указом Президента Віктора Ющенка передбачена відбудова собору Живоначальної Трійці та палацу І. Мазепи в батуринській околиці Гончарівці у 2009-10 рр. Наші археологічні матеріали, плани та графічні реконструкції цих споруд допоможуть реставраторам достовірно відтворити їх архітектуру й орнаментацію. Готуємося продовжити розкопки Мазепиної резиденції у серпні.
За ініціативи Президента коштами держави та меценатів з 2005 р. почалося відновлення амбітного палацу Кирила Розумовського разом з двома бічними флігелями та парком. Кілька спроб відродити цей знаменитий архітектурний ансамбль у ХХ ст. не були завершені. Довгу і дорогу відбудову й опорядження палацу та одного з флігелів уперше успішно доведено до кінця цього літа. В палаці створюється Музей гетьманської слави, а у флігелі розміститься дирекція Батуринського історико-культурного заповідника. Продовжуються добудова другого флігеля та благоустрій садиби.
К.Розумовський спорудив цей палац у 1799-1803 рр. за проектом видатного шотландського архітектора Чарльза Камерона у модному тоді стилі класицизму. Велична чотириповерхова будівля містить 46 кімнат і залів. Інтер’єри розкішно декоровані мармуровими деталями, ошатним ліпленням, монументальними неокласичними розписами, картинами та вишуканими візерунчастими паркетними підлогами. Тільки завершення будівництва й оздоблення цього палацу протягом минулого року обійшлося державі у майже 80 мільйонів гривень.
Наша експедиція досліджувала археологічно котловани обох флігелів перед їх зведенням та наглядала за іншими земляними роботами на палацовій садибі в 2005-06 рр.
Торішнього літа під час ремонту мурованої Воскресенської церкви, побудованої К. Розумовським перед 1803 роком, археологи дослідили її підвальні споруди. Вони розкопали й обстежили ззовні підземний цегляний склеп, де останнього гетьмана погребли того року, але не змогли дістатися до середини склепу і перевірити стан поховання.
У липні 2008 р. нащадок гетьмана, Григорій Розумовський, котрий мешкає у Відні, відвідав Батурин удруге. Від імені своєї родини він, з невідомих причин, заборонив дослідникам відкривати склеп і саркофаг Кирила Розумовського. Тому досі не з’ясовано, чи збереглися його рештки після того, як 1927 р. радянські чиновники проломили склеп, відкрили саркофаг, забрали звідти гетьманські клейноди, ордени, шаблю та інші цінні речі, а склеп засипали й замурували. Так була втрачена рідкісна нагода засвідчити збереженість чи відсутність поховання гетьмана й порушити питання про реставрацію його склепу й саркофага в ході ремонту Воскресенської церкви у 2008 р.
Археологи також відкрили в її підвалі тунель, обкладений цеглою і замурований, та цегляну камеру, ймовірно, від огрівального устрою під підлогою початку ХІХ ст. На південь від Воскресенського храму виявили залишки невідомої мурованої сакральної чи світської споруди Мазепиної доби.
Українська православна церква Св. Андрія у м. Блумінгдейлі штату Іллінойс, під Чикаго, у США, спонсорувала будівництво бетонової Покровської церкви УПЦ КП у Батурині. Її настоятелем є о. Роман Кривко, який вельми сприяє розкопкам гетьманської столиці. Хрещато-п’ятибанний Покровський храм споруджено і прикрашено у стилі козацького бароко. Він продовжує традицію однойменної церкви, яка була зведена К. Розумовським 1789 року в іншій частині Батурина і знесена під час більшовицьких релігійних гонінь. На освяченні новоствореної церкви Св. Покрови 26 серпня 2008 р. були присутні Київський патріарх Філарет та Президент України В. Ющенко.
|
|
| Відкриті цегляні фундаменти та план Троїцького собору Батурина (коло 1692 р.). Світлина розкопок 2008 р. В. Скорохода |
Того літа у похованнях цвинтаря Троїцького собору на фортеці археологи знайшли малу мідяну підвісну ікону з олійним образом Богородиці з Христом-Немовлям на позолоченому тлі (продукція іконописних майстерень Києво-Печерської Лаври XVII ст.), мідяну оправу дерев’яної ікони, яка не збереглася, великий натільний хрест з кипарисового дерева у срібній оправі з тонко вирізьбленим Розп’яттям (можливо, походить з Єрусалима чи православних святинь Балкан і був принесений звідти паломником), шість бронзових та білонових натільних хрестів та 40 різнобарвних скляних намистин місцевого виробництва, бурштинову підвіску від намиста з латинським хрестом (військовий трофей чи торговий імпорт зі Східної Балтики), дві срібні монети польського короля Сигізмунда ІІІ Вази (1587-1632 рр.), п’ять мідяних монет Речі Посполитої та масивну залізну лампаду чи фрагмент люстри з рельєфним рослинним мотивом (мабуть, від начиння храму) XVII-XVIII століть.
У рові цитаделі знайшли шкаралупки від яєчка-писанки з мальованим геометричним орнаментом. Це є один із найраніших зразків такого народного мистецтва в Україні, датований до 1708 р.
На кладовищі собору Св. Трійці відкрили цікаве поховання заможної нареченої другої чверті XVII ст. За народним звичаєм Наддніпрянщини, дівчат, померлих до заміжжя, ховали як наречених у весільному вбранні. Добре збереглися мережана стрічка-вінець від вінчального головного убору дівчини, фрагменти шовкової фати, гаптованої зображеннями квітів, та пояса з брунатної тканини, вишиваного срібними нитками і бісером. Білі фата й вінець лише пожовкли.
Торішні археологічні знахідки свідчать про значний розвій цеглярства, ливарництва (людвисарства), склоробства, ткацтва/прядіння і народного малярства в гетьманській столиці, а також про її комерційні та культурні контакти з Києвом, Польщею та прибалтійськими країнами. Уперше в Батурині виявлено релігійний артефакт XVII-XVIII ст., виготовлений, вірогідно, в якомусь із центрів християнського паломництва в Оттоманській імперії. Нищівне розорення міста в 1708 році підірвало його широкі міжнародні зв’язки, розквіт художніх ремесел і мистецтва та самобутньої мурованої церковної й палацової архітектури у стилі Мазепиного бароко зі своєрідним синтезом елементів українського та західного бароко.
У 2008 р. експедиція розкопала 167 могил батурян XVII-XVIII ст. на цвинтарях Троїцького собору фортеці та Воскресенської церкви у цитаделі. З них 18 похованих відносяться до жертв погрому 1708 року. Археологи та залучена спеціалістка з антропології, асистент медичного інституту Сумського державного університету Катерина Полив’ян виявили на їх черепах і кістках пошкодження, заподіяні зброєю, що були причиною смерті цих осіб, та сліди обпалення.
На місці собору також знайдено численні окремі людські черепи, кістки та їх купи, звалені упереміш без анатомічного ладу. Переважно це є залишки раніших поховань, зруйнованих чи перезахоронених у ході побудови мурованого храму. Однак частина кісток може належати загиблим від московського нападу, тіла яких лишилися непохованими. Пізніше новосельці у Батурині чи селяни з навколишніх сіл могли збирати їх перетлілі рештки й ховати такими купами (братськими могилами) на кладовищах.
Під час земляних робіт на батуринському Подолі минулого року відкрили кілька кістяків жертв. Але найбільше їх виявлено на цвинтарі Воскресенської церкви в цитаделі. Археологічні дослідження, проведені там у 1995-2008 рр., показують, що приблизно 100 поховань верхнього ярусу цього цвинтаря належать дітям до 12 років (понад 90%) та жінкам (близько 10%), які втратили життя під час різанини та пожежі гетьманської столиці.
Тож розкопки українсько-канадської експедиції здобули археологічні матеріали для реконструкцій укріплень та архітектурних споруд Батурина XVII ст. і нові свідчення про руйнацію його церков та масове винищення цивільного населення російським військом у 1708 р. Результати понаддесятилітніх археологічних, історичних та архітектурних досліджень Батурина опубліковані у книзі «Батуринська старовина: Збірник наукових праць, присвячений 300-літтю Батуринської трагеді». Ці досліди та оприлюднення їх результатів членами експедиції були важливими заходами у підготовці до відзначення на державному рівні 300-річчя загибелі Мазепиної столиці 14 листопада 2008 р.
На урочистому зібранні в Батурині, присвяченому тій події, рештки полеглих батурян, відкриті археологами, з почестями перенесли до каплиці у підвалі новозведеної дерев’яної Воскресенської церкви у цитаделі. Труни несла почесна варта, одягнена й озброєна як гетьманські козаки й полковники. У цій церемонії брали участь міністр культури і туризму України Василь Вовкун, голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко, духовенство УПЦ КП, дослідники та реставратори гетьманської столиці, батуряни та інші гості. Єпископ Чернігівський та Ніжинський Іларіон освятив церкву-усипальницю Воскресіння Христового і відправив там заупокійну Службу Божу за убієнними від московської навали 1708 р.
22 січня 2009 р., також на державному рівні, відзначили роковини Батуринської трагедії разом з 90-літтям проголошення соборності України. На цьому велелюдному зібранні в Батурині були присутні Президент України Віктор Ющенко, тодішні заступник голови Секретаріату Президента Роман Безсмертний та міністр оборони України Юрій Єхануров, інші урядовці, діячі культури та церковні ієрархи. З’їхалися представники ЗМІ та козаки з цілої України.
Честь і слава українським урядовцям, ученим, журналістам, культурним і церковним діячам, музейним працівникам та усім патріотам, які гідно відзначили сумну дату в історії Батурина і після трьох століть його занепаду і забуття воскресили з руїн величний образ гетьманської столиці.