На Донеччині і сьогодні чимало населених пунктів, що мають глибоке козацьке коріння, славну історію, пов’язану із Запорозькою Січчю. Це, перш за все, стосується таких, що свого часу були засновані козаками на степових землях Кальміуської паланки.
Cелище Талаківка – один із них. Воно розташувалося на лівому березі колись повноводної і судноплавної ріки Кальміус, усього за декілька кілометрів від сучасного Маріуполя. Той, у свою чергу, виник на місці колишньої козацької фортеці Домаха, рештки якої ще й зараз помітні поблизу річкового гирла, біля самого Азовського моря. Талаківка веде свій початок від козацького зимівника, що вже опісля став хутором, селом, селищем і, зрештою, околицею сьогоднішнього індустріального портового міста, його складовою частиною.
Нині тут живуть і працюють добросовісні трударі, красиві душею і тілом люди – металурги, машинобудівники, моряки, рибалки, хлібороби – гідні нащадки своїх далеких пращурів-запорожців. Сьогодні вони пильно і щиро оберігають від усілякої шовіністичної, яничарської замули народні джерела, витоки рідного краю. Дорослі талаківці всіляко заохочують до цієї святої справи дітей, сприяють свідомому рухові молодого підростаючого покоління по дорозі національного відродження, історичної спадкоємності.
Уже не перший рік місцева загальноосвітня школа №58 плідно працює в царині відтворення, збереження, розвитку й поширення кращих народних традицій. Її дружний колектив був першопрохідцем у цьому напрямку серед навчальних закладів приазовського регіону. Учні і педагоги Талаківської школи уже близько десяти років успішно роблять конче потрібну справу в тісній співпраці з колективом місцевого селищного музею. Так, спільними зусиллями дітей і дорослих у приміщенні бібліотеки-музею в Талаківці майстерно, з художнім смаком була оформлена цікава, емоційно-правдива експозиція під символічною назвою, що стверджує невмирущість народної пам’яті, спадкоємність поколінь, - «І ожива козацький дух».
Як розповіла головний зберігач фондів Талаківської бібліотеки-музею Галина Іванівна Рашевська, тут уже стало доброю традицією проводити спільно зі школою всілякі патріотично-виховні заходи – козацькі свята, уроки історичної пам’яті, презентації нових вітчизняних видань, лекції, диспути на сучасну тематику, творчі вечори із запрошенням козаків Кальміуської паланки, відомих земляків, пізнавальні краєзнавчі вікторини, спортивні змагання, туристичні походи.
Сама ж Галина Іванівна, яка давно закохана в поезію й пише цікаві, змістовні вірші – переважно на історичну тематику, уже тривалий час керує літературним клубом «Перлина», що сама організувала при селищному музеї. Регулярно його засідання відвідують учні й випускники школи №58. Це й не дивно, адже саме молодим перш за все притаманне прагнення до творчого пошуку, до поетично-художнього слова. Закономірно, що здебільшого юні початківці пишуть вірші про кохання, дружбу, природу, рідний край. Та, як свідчить їх літературний наставник Г.І. Рашевська, не оминає молодь у своєму віршуванні й історично-патріотичної тематики. Є у творчому доробку обдарованих дітей Талаківки чимало творів про українське козацтво, його талановитих провідників, безстрашних героїв. Про це яскраво свідчать і назви деяких поезій – «Всеосяжна Хортиця», «Гайдамаки», «Балада про маріупольське козацтво», «Мій славний співвітчизнику Мазепо!» тощо.
І нехай ці вірші «перлинців» ще не досконалі у плані поетичної науки, але вони, безумовно, щирі, від серця, з любов’ю до своєї Батьківщини, з гордістю і повагою до історії свого народу, українського козацтва як його важливої складової.
«Не знаю, чи стане хтось із моїх вихованців у майбутньому професійним письменником, відомим поетом. Та в тім, що уже сьогодні вони, доторкнувшись до національних витоків, історії українського козацтва, виховують у собі найкращі риси синів і дочок незалежної України, зберігають і примножують славні традиції лицарів-козаків, я твердо переконана», – ось такими оптимістичними словами закінчує свою цікаву оповідь про рідну Талаківку славна і мудра козачка із селища на річці Кальміус Галина Іванівна Рашевська.
І що тут можна ще додати? Залишається тільки щиро вірити у козацьку молодь – майбутнє України.