|
|
Ми знаємо, що у повноті Святим є лише один Бог, але християнська духовна наука стверджує, що Сам Святий Господь так полюбив людство, що подарував людям не небесну надприроду, а Свою особисту Святість. І тому Христос – єдиний посередник між Богом і людиною, і Святість завжди є есхатологічним даром. Коли в людській особистості з’являється Божественна присутність, то вона завжди є передчуттям майбутнього Царства Божого.
Велична постать Тараса Шевченка є для українського незламного духу вічною і сьогоденною, небесною і земною, яка закликала Божу благодать на народ України.
Пройшовши мученицький шлях від простого кріпака до національного генія, щодня страждаючи й помираючи на хресті зневіри й рабства, він став поетом пригнобленого, але нескореного народу. Його розтерзане серце спливало кров’ю у солдатських казематах від болю за свою рідну неньку Україну, але він знайшов у собі сили воскреснути, щоб полум’яним словом закликати народ до боротьби з катами, ствердити його людську й національну гідність, зміцнити твердість духу і віру в непохитність вічної правди.
В історії України немає постаті визначнішої, ніж Тарас Шевченко. Він давно вже став Святим для українського народу: його портрети висять майже в кожній українській домівці поряд з іконою Христа-Спасителя, його поезія, від ніжної й ліричної до гнівної й закличної, навічно викарбувалася в серці кожного українця, бо його „Кобзар” – це велика молитва за Україну й український народ вірного й люблячого сина до нашого Господа з проханням захистити своїх нерозумних дітей, просвітити і подарувати їм право бути щасливими на своїй землі.
Всеукраїнська партія духовності і патріотизму, метою якої є відродження духовності і патріотизму наших людей, всіляко підтримує Ваші погляди на демократичні цінності та служіння держави інтересам українського народу. Вся попередня діяльність 15-тисячної громади Всеукра-їнської партії духовності і патріотизму є підтвердженням єдності наших з Вами підходів до розбудови громадянського суспільства, пріоритетів загальнолюдських цінностей, відданості ідеалам патріотизму, служіння Господу Богу й українському народові.
Окремим важливим, на наш погляд, чинником міжконфесійного примирення та єднання східних і західних регіонів України могла б стати церемонія канонізації Тараса Григоровича Шевченка.
Як доктор богослов’я, я розумію велику складність та, водночас, важливість і необхідність релігійної терпимості у нашій державі, цього дуже складно було досягти у минулому, але тепер у нас є унікальний шанс запропонувати українському народові ще один шлях до єднання – через примирення у Христі.
Сьогодні, мабуть, тільки очолювані Вами церкви можуть взяти на себе таку відповідальність і важливу для усього нашого багатостраждального народу й неньки України історичну місію з канонізації нашого національного генія.