(Продовження. Початок у № 13-14)
Мова - це серцевинна точка, в яку найперше цілять, аби здійснити вбивство України.
Анатолій Погрібний
Деморалізація українського суспільства
|
|
| Останній гетьман України Кирило Розумовський |
Початок 1663 р. Юрій Хмельницький зрікся гетьманства і постригся в ченці, бо не вдалося здійснити надію про возз’єднання під своєю булавою всієї України. У 1661 р. під Бужином над Дніпром він переміг московське військо, але лівобічні полки виступили проти зв’язків з Польщею. Громадянська війна точилася далі, а московські, польські, татарські загони нищили Україну. Внаслідок зречення Юрієм Хмельницьким гетьманства не було вже осередка, що міг би з’єднати розбиті групи. «Маємо відтоді дві України та два ж гетьманства. На чолі з Павлом Тетерою (1663–1665) на Правому березі, та Іваном Брюховецьким (1663–1668) на Лівому березі. Обидва були типовими кар’єристами та спритними політичними демагогами, обидва були непрямими родичами Хмельницького; тільки й різниці, що один тягнув руку польського короля, а другий – руку московського короля» (О. Боргардт). Важка криза – Руїна – запанувала в Україні.
1667 р. Московія знову порушує Переяславську угоду і за Андрусівським договором поділила з Польщею Україну по лінії ріки Дніпро, за винятком Києва, який Москва затримала під своєю владою. Поділ України на Лівобережну та Правобережну призвів до поглиблення доби Руїни.
13 березня 1669 р. У Глухові було укладено договір між козацькою старшиною та послами московського царя – Глухівські статті, які обмежували українську козацьку автономію.
1672 р. У великому князівстві Московському заборонено тримати в оселях українські книжки польського та литовського друку. Їх треба було віддавати воєводі.
1677 р. Патріарх Іоаким наказав видирати з українських книжок листки, тексти яких не сходяться з текстами книжок московських. Так почалася цензура українських книжок.
1686 р. Царгородський патріарх Діонісій зрікся зверхності над Київською митрополією, підпорядкувавши митрополита Київського патріархові Московському. Здійснилося незаконне насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархатом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою. Тоді закінчилася 700-річна незалежність Української православної церкви в юрисдикції Царгорода.
1687 р. Іван Мазепа підписує Коломацькі статті, де вперше в історії московсько-українських стосунків Москва висловила вимогу, щоб на майбутнє Україна та Московія злилися в єдину царську державу. Тому Москва вимагала збільшувати кількість змішаних шлюбів між українцями та московитами. Започатковано обмосковлення (російщення) українців.
1689 р. Московський патріарх Іоаким звинувачував Києво-Печерську лавру в тому, що вона видавала книжки «без предварительного разрешения от патриарха и содержащия еретические мнения». Було заборонено друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
|
|
| Києво-Могилянська академія сьогодні |
1690 р. Московський собор осудив і заборонив книжки українських письменників і культурно-духовних діячів Петра Могили, Симеона Полоцького, Сильвестра Косова, Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Єпіфанія Славинецького, Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського та ін. Собор наклав на них «прокляцтво и анафему, не точию сугубо и трегубо, но и многогубо».
1692 р. Московський патріарх Андріан оголосив догану архімандриту Києво-Печерської лаври Мелетію Вуяхевичу за друкування українських книжок.
1693 р. Заборона московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1700 р. Вибухнула Північна війна за володіння узбережжям Балтійського моря. Козаки вперше повинні були воювати виключно за інтереси Московії. Їх постійно всіляко ображали московські воєначальники. Щороку козаки зазнавали 50, 60 і навіть 70% втрат військового складу.
1704 р. На роботах зі спорудження петербурзьких укріплень щодня працювало 20 тисяч «работних людей» і солдат. 40% були вихідцями з України: козаки, селяни, ремісники.
1708 р. Петро І наказав використовувати в друкарнях нову абетку – гражданку. Кирилицю залишено лише на друкування церковних книжок. Це був дошкульний удар по розвитку українського правопису.
Листопад 1708 р. Підкупивши козацького старшину Носа, генерал Петра І князь О. Меншиков здобуває гетьманську столицю Батурин, перетворює місто на купу попелу, а захисників та мирних жителів, у тому числі жінок та дітей (за одними відомостями загалом 6 тисяч, за іншими – близько 15 тисяч), показово й жорстоко катує і страчує – для остраху всієї України.
Підручні Петра І влаштували імітацію страти українського гетьмана, віддавши в руки ката опудало, що мало символізувати Мазепу. На дев’ятини після символічної страти, 23 листопада, одночасно у Глухові та Москві було інсценоване анафемування гетьмана, яке відтоді 200 років проголошувалося у всіх церквах Російської імперії у першу неділю Великого посту аж до її урочистого зняття гетьманом Павлом Скоропадським 10 липня 1918 року.
Травень 1709 р. Московські війська здобули і зруйнували Чортомлицьку Січ, яка існувала понад століття. Вороги знеславили навіть гробницю давніх отаманів і забрали гармати, український державний скарб, прапори.
1709 р. Полтавська катастрофа, тобто трагічний фінал задуманої гетьманом Іваном Мазепою політичної акції – звільнення України з-під московського колоніального гніту з допомогою шведського короля Карла ХІІ. Жорстоке придушення катом українського народу Петром І національно-визвольної боротьби та остаточне знищення залишків української державності.
Петро І наполіг на скороченні числа учнів Києво-Могилянської академії з 2000 до 161 і змусив кращі просвітницькі сили перебратися з Києва до Москви. Протягом 1701–1762 рр. до Москви виїхало 95 викладачів і студентів Києво-Могилянської академії. Із 127 архієреїв, які в 1700–1762 рр. обіймали російські кафедри, було 70 українців, 47 московитів, троє греків, троє румунів, двоє сербів і двоє грузин.
Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1714 р. За вказівкою Петра І Сенат заборонив українським купцям вивозити і торгувати лоєм (салом), воловою юхтою, конопляною олією, льняним сім’ям, щетиною, клеєм, смолою тощо.
1720–1721 рр. Масове знищення українського козацтва в Північній війні Росії за оволодіння узбережжям Балтійського моря, під час будівництва Ладозького каналу та царської столиці Санкт-Петербургу.
5 жовтня 1720 р. Указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність із російськими.
25 січня 1721 р. Маніфест Петра І про підпорядкування церкви монархові та скасування патріаршества. Керувати церковним життям поставлено новостворену Духовну Колегію (згодом Святейший Правительствующий Синод).
22 лютого 1721 р. Розпорядження Синоду ввести мовну цензуру. Усі книжки «исправления ради и согласия с великороссийскими» треба було надсилати до Синодальної Контори, а доглядати за друкарнями поставлено цензора. Він мав переглядати українські видання, порівнюючи їх з великоросійськими, і лише ті з них дозволяти до друку, що нічим не відрізняються від московських.
20 лютого 1722 р. Оприлюднено указ Петра І про висилку по 10 тисяч козаків на будівництво Ладозького і Донського каналів.
Травень 1722 р. Петро І створив Малоросійську Колегію, що підсилило московську політику духовного геноциду, терору, деморалізації українського суспільства.
1723 р. Ув’язнення наказного гетьмана Павла Полуботка та його найближчих соратників і підпорядкування українського козацтва російському чиновникові – князеві М.Голіцину.
1726 р. Московський Синод заборонив Києво-Печерській друкарні видавати книжки українським правописом.
1729 р. Указ Петра ІІ (внука Петра І), який зобов’язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1731 р. У грамоті імператриці Анни Іоанівни з приводу відкриття Харківського колегіуму підкреслювалося, що навчання потрібно вести лише російською мовою.
Імператриця Анна Іоанівна наказала забрати з українських церков книжки старого українського друку і замінити їх книжками московських видань.
1734 р. Імператриця Анна Іоанівна, вдаючись до Петровських засобів нищення української автономії та етнічних особливостей українців, заборонила вибори гетьмана і створила нову колегію під назвою «Правління гетьманського уряду», яка складалася з трьох росіян і трьох українців. Реально Україною правили керівники російської трійки.
1754 р. Імператриця Єлизавета видала наказ, щоб на вільні архієрейські місця в Україні призначали лише великоросів, що полегшувало здійснювати політику «обрусения» українців.
1763 р. Імператриця Катерина ІІ видала Указ про заборону вільного переходу селян від пана до пана.
1764 р. Катерина ІІ примусила гетьмана Кирила Розумовського зректися гетьманського урядування. Замість гетьманського правління в Україні засновано Малоросійську колегію з президентом у ранзі генерал-губернатора.
Створено Новоросійську губернію. Царська адміністрація почала вільно розпоряджатися українськими січовими землями.
1768 р. Перша масова депортація українців до Сибіру.
1768–1775 р. Нищення українського козацтва в російсько-турецькій війні.
1781–1783 рр. Гетьманщину поділено на губернії або намісництва – Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське, що разом становили Малоросійське генерал-губернаторство. У кожній губернії було запроваджено загальноросійські адміністративні та судові установи.
1783 р. Із скасуванням козацьких полків як військової формації, так і адміністративно-територіальної одиниці, закрито досить розвинуті українські школи, що функціонували при полках. Тоді ж були скасовані п’ять Слобідських полків.
3 травня 1783 р. Указ Катерини ІІ про заборону українським селянам полишати своїх панів. Відтоді українські селяни юридично стали кріпаками.
28 червня 1783 р. Остаточна ліквідація окремого козацького війська в Україні: замість козацьких полків створено полки регулярної армії з 6-річним терміном служби.
1784 р. Російщення початкової освіти в Україні.
1800 р. Павло І заборонив церковне будівництво в стилі козацького бароко (з трьома банями), а запровадив в Україні будівництво церков у московському синодальному стилі.
(Продовження у наступному номері)