(Закінчення. Початок у №13-14)
|
|
| Білгород-Дністровська твердиня |
Білгород-Дністровський: наймасштабніший
Навіть якщо не знати, що Білгород - одне з найдавніших міст світу, вразитися в цьому райцентрі Одещини є чому: найбільша з українських фортець розташована саме тут, на високому скелястому березі Дністровського лиману, на залишках античного міста Тіри.
Два з половиною кілометри оборонних стін - це серйозно. Шкода, не всі з 34 башт дожили до наших днів. Будували форпост протягом двохсот років і молдавани, і генуезці, і турки. Найстаріша частина (ХІІІ ст.), Цитадель, - своєрідна фортеця у фортеці.
Коли інші частини твердині підкорялися ворогу, тут ще можна було тримати оборону. Саме у цій частині замку мешкав комендант фортеці, містились військові штаби. Екскурсоводи розказують про скарби, залишені тут турками, про дивовижний водогін, про перебування тут О. Пушкіна, Лесі Українки, І. Нечуя-Левицького, К. Паустовського, А. Міцкевича та В. Катаєва. А одна з башт носить ім’я великого вигнанця античності - Овідія.
У серпні 1484 року 300-тисячне військо турецького султана Баязета ІІ і 50-тисячні загони кримського хана Менглі-Гірея оточили замок з берега та лиману. Після 16-денної облоги фортеця пала. На 328 років тут встановлюється турецьке панування.
Хоча запорожцям вдавалося спокій османів порушувати, і регулярно: під стінами Аккерману бували і Лобода (не Світлана, а Григорій), і Іван Сірко, і Семен Палій.
Середнє: найзагадковіший
Прем’єрі фільму «Ангели і демони» присвячується! Тамплієри на городі! Скарби Жака де Моле під Мукачевим! Ну і так далі.
Насправді нічого аж такого загадкового, а видовищного й ще менше. Але вплив, який завдяки масовій літературі робить на народ слово «тамплієр», я б недооцінювати не стала. Бо якраз посередині марафонської дистанції між Ужгородом і Мукачевим - Середнє, а посередині Серед-
нього (ну добре, майже посередині) - залишки донжону тамплієрського замку (ХІІІ ст.). У самій східній твердині колись могутнього ордену зберігали не міфічне срібло, а банальні сіль і зерно. Ну і що?
Добирати середньовічних вражень у Середньому можна в стародавніх винних підвалах, та ще й з дегустацією. А на додачу можете подивитися на замки в Ужгороді і Мукачевому. Збереглися вони значно краще за тамплієрську руїну, легенди про привидів у запасі мають, тож сумно точно не буде.
|
|
| Судацька фортеця |
Судак: найбільш курортний
Найвідоміша з кримських фортець зведена генуезцями у 1371-1469 роках на конусоподібній горі Киз-Куле-Бурун.
Гора мільйони років тому була кораловим рифом, а зараз піднімається над морем ефектним боком. Судацька фортеця ідеальна саме навесні, коли тисячі втомлених сонцем курортників ще не товчуться між численними баштами і гарматами. Хоча площа укріплень така, що вистачить на армію відпочиваючих, - 30 гектарів.
На сусідній горі знімали серіал «Майстер і Маргарита», хоча які там серіали, коли перед очима така краса. Ще в 1365 році Солдайю-Судак захопили генуезці, саме звідси почалася їхня експансія на південний берег Криму. Звідси й неслов’янські імена у назвах башт: вони названі на честь генуезьких консулів.
Легенди свідчать, що турки в 1475 році були змушені вдатися до хитрощів, щоб заволодіти генуезькою твердинею, що вважалася неприступною: катапультами закидали на фортечний двір трупи, замасковані під тіла померлих від чуми. Паніка, що розпочалася у фортеці, зіграла османам на руку: генуезький консул відплив з міста, а міщани здалися на милість переможцям. Турки ж не пожаліли нікого, вирізавши все населення того ж дня.
|
|
| Кременецький замок |
Кременець: найбільш легендарний
Стільки переказів розказують про ці стіни, що режисери фільмів жахів мали б у чергу вишиковуватися під горою Боною. Не шикуються - і це їхня помилка. Ми ж послухаємо про міст з волосся, зведений для королеви Бони, про її ж криваві ванни й інші примхи, потім згадаємо, що ця хитра і розумна італійка ніколи на Поділлі не бувала, - і зосередимося на залишках замку та чарівному містечку біля підніжжя майже 400-метрової гори. Звідси Кременець весь як на долоні.
Легенди легендами, а замок багато чим зобов’язаний дружині Сигізмунда І, який у 1536 році подарував їй Кременець і околиці. Вона укріпила високі замкові стіни, три вежі, казарми, господарські споруди та порохівні. Від’їжджаючи в Італію по смерті чоловіка, вона вивезла з Кременця 70 возів різного добра.
А замок продовжував нести свою варту. У вересні 1648 року полковник Філон Джалалій узяв фортецю в облогу. Півтора місяці тривали запеклі бої, нарешті у жовтні твердиню було здобуто і зруйновано. В перший і останній раз. З того часу фортеця вже не відбудовувалася. А на П’ятницькому кладовищі під горою біліють вапнякові хрести на козацьких могилах.
Колись на замчищі знаходилася місцева телевізійна вишка, а зараз лише розвалини фортечних стін щербато піднімаються над Кременцем. Ліворуч була криниця, вибита в скелі у 1530-х роках: без води не витримати довгих облог. Це звідси начебто у Великдень з’являється Бона з ключами у роті...
Мрієте про скарби? У Кременці ви такі не одні. У 2004 році місцевий школяр змайстрував прилад для пошуку захованих на горі скарбів. Прилад спрацював, та не скарби знайшов хлопець, а десяток німецьких снарядів часів Другої світової.
Кудринці: автентика як вона є
Ось вам замок для фанатів і екстремалів. Дорога в це село на межі Тернопільської і Хмельницької областей - ворогу не побажаєш. Рейсовий транспорт ходить з великими часовими проміжками. Інфраструктури - нуль. Але краса така, що пробачаєш цим надзбручанським пагорбам і розбитий асфальт, і довгий підйом до замку.
Сірі рештки башт тризубом віддзеркалюються у збручанській воді, короною увінчують високу гору Стрілку. Фортецю збудували в 1615 році магнати Гербурти, та замок особливим героєм себе не показав: то козаки Максима Кривоноса разом з повсталими жителями села виженуть польський гарнізон влітку 1648 року, то турки здобудуть твердиню у 1672 та 1694 роках.
На початку XVIII століття кудринецька фортеця перетворилася на родове гніздо Гуменецьких. З часом резиденція перейшла до наступних власників, Козібродських, які перетворили її на своєрідний музей, прикрасивши покої портретами та старовинними меблями.
Побачити фрагменти колекції кудринецького замку можна зараз у Тернопільському краєзнавчому музеї. Підземний хід, неодмінний атрибут будь-якого романтичного релікта середньовіччя, починався в південній башті, але зараз засипаний. Біля південної стіни простежується невелика хвіртка для несподіваних нападів на ворога.
А вже скільки скарбошукачів бачив цей форпост - і не перелічити.
|
|
| Замок Шенборн |
Замок Шенборн (Чинадієве) - найбільш казковий
Навіть залізнична станція тут схожа на мініатюрний замок, а у розкішному парку ховається справжнє казкове диво. Спочатку з-за крон дерев з’являється висока башта, прикрашена годинником та родинними гербами.
Леви в коронах - у такому лігві й справді міг жити цар, хоча алеї навколо заполонили не монархи, а хворі з патологією серцево-судинної, нервової систем чи обміну речовин. На лікуванні цих захворювань спеціалізується санаторій, що з 1946 року розташувався в розкішному мисливському палаці графів Шенборнів.
Все починалося у 1840-му з дерев’яної хатинки, куди володарі домінії графи Шенборни навідувалися на полювання. У 1890 році для Шенборнів зводиться мурований замок, за яким можна вивчати календар: 365 вікон, 52 кімнати, 12 входів. Контури ж ставу нагадували абрис Австро-Угорської імперії.
Всередині можна помилуватися вітражами в каплиці, камінною залою, старими дерев’яними сходами, які охороняє геральдичний лев біля їх підніжжя. На стелі люстра: жіноча фігурка, зроблена з оленячих рогів.
Незвичної краси палац свого часу зацікавив одного з ідеологів нацизму Германа Герінга, який у 1939 році намагався купити маєток в уряду Августина Волошина. В середині ХХ століття в «Карпатах» відпочивав відомий американський художник Рокуел Кент, який захоплювався чарівністю карпатської природи та витонченою архітектурою палацу.